Як запровадити довгострокове планування централізованого теплопостачання в Україні

У попередній статті авторами було проаналізовано поточну ситуацію із довгостроковим плануванням централізованого теплопостачання (ЦТ) в Україні. В даній статті представлено рекомендації по доопрацюванню нормативно-правових актів, що регулюють сферу теплопостачання, з точки зору запровадження в Україні довгострокового планування сектору ЦТ.

Як реалізується довгострокове планування систем теплопостачання в ЄС?

Вивчення європейського досвіду показує, що у ряді країн ЄС муніципалітети відіграють головну роль в процесі довгострокового планування систем теплопостачання. Вихідним пунктом для такого планування є генеральний та детальний плани території. Результат планування – зонування території із визначенням видів теплопостачання, у тому числі ЦТ. Такий підхід застосовується, наприклад, у Польщі, Данії, Литві. В цьому випадку процеси плануванні і зонування тісно пов’язані із сектором будівництва і ґрунтуються на певних нормативно-правових актах.

В Данії органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за місцеве планування теплопостачання для житлових будинків. Місцеві органи влади приймають кінцеве рішення як має відбуватися планування теплопостачання та який проект теплопостачання може бути реалізований на певній території. Міське планування теплопостачання є обов’язковим і регулюється Законом про теплопостачання, дія якого поширюється на використання установок з тепловою потужністю більше 250 кВт та ТЕЦ з електричною потужністю до 25 МВт. Відповідно до закону, загальними цілями планування теплопостачання є «сприяння найбільш соціально-економічному, в тому числі екологічно чистому, використанню енергії для опалення та гарячого водопостачання, а також у межах цієї мети зменшення впливу викопних палив на постачання енергії». Також метою є сприяння розвитку комбінованого виробництва теплової та електричної енергії.

У більшості країн ЄС (Данія, Швеція, Фінляндія, Польща, Литва, Естонія, Болгарія) плани по розбудові систем ЦТ чітко відповідають загальнодержавним цілям з розвитку енергетики, зафіксованим у національних стратегічних документах. Це забезпечує узгодженість і координованість дій на державному і місцевому рівнях. Наприклад, в Данії муніципалітет має право зобов’язати теплопостачальну компанію притримуватися дуже конкретних технічних та часових показників при розбудові певної системи теплопостачання.

Що треба зробити на державному рівні

Враховуючи частку споживання палив і енергії, що припадає на сектор теплопостачання України (біля 50%), та його економічне та соціальне значення для економіки країни вважаємо за необхідне розробку більш ґрунтовного документа, ніж існуюча Концепція реалізації державної політики у сфері теплопостачання (2017 р). Таким документом має бути Стратегія теплопостачання до 2035 року, побудована за принципом Енергетичної стратегії України. Стратегія розглядатиме всі сектори теплопостачання, включаючи системи індивідуального теплопостачання та системи постачання тепла для власних потреб в промисловості з урахуванням існуючих прогнозів на період до 2035 р. або 2050 р.

Для практичної реалізації задекларованого в Концепції принципу «оптимального поєднання систем централізованого, помірно-централізованого, децентралізованого та автономного опалення у схемах теплопостачання населених пунктів України» потрібно розробити і впровадити обґрунтовані критерії оптимальності поєднання різних видів теплозабезпечення.

Вважаємо за необхідне ввести на рівні законодавства України, у тому числі в Стратегії теплопостачання, визначення терміну "ефективне централізоване теплопостачання", що відповідає Директиві 2012/27/ЄС «Про енергоефективність» і задекларувати мету збільшення частки таких систем у ЦТ. У Директиві 2012/27/ЄС визначено, що «ефективне централізоване теплопостачання і охолодження» - це система централізованого теплопостачання або охолодження, що використовує мінімум 50% відновлюваної енергії, 50% скидного тепла, 75% тепла від когенерації або 50% комбінації такої енергії та тепла.

Крім того, в Стратегії теплопостачання обов’язково повинні з’явитися наступні кількісні цільові показники з термінами їх досягнення:

частка ЦТ; частка ефективних систем ЦТ; рівень об’єднання дефрагментованих теплових мереж міста в одну мережу; частка тепла з альтернативних джерел енергії (АДЕ); частка тепла від ТЕЦ і когенерації, у т.ч. з АДЕ; частка використання скидного тепла, вторинних енергоресурсів, низькопотенційних джерел енергії; рівень втрат тепла в мережах; рівень конкуренції.

Стратегія теплопостачання повинна супроводжуватися Планом дій з її реалізації, що включатиме конкретні заходи, відповідальних за їх виконання, строки виконання, індикатори виконання, очікувані результати.

Отже, для збереження ЦТ держава повинна чітко задекларувати стратегічний напрямок на розвиток ефективних систем ЦТ. Така визначеність із стратегічними цілями сприятиме прозорості сектору, інвестиційній привабливості і довірі з боку потенційних інвесторів.

Що треба зробити на регіональному рівні

Вважаємо, що для забезпечення узгодженості цільових показників на всіх рівнях, у регіональні (міські) схеми теплопостачання обов’язково повинні бути включені всі зазначені вище цільові показники національного рівня (частка ЦТ, частка ефективних систем ЦТ, рівень об’єднання дефрагментованих теплових мереж міста в одну мережу та ін.). При цьому сума цільових показників регіональних (міських) схем теплопостачання повинна дорівнювати відповідним цифрам (цілям), зазначеним у загальнодержавних документах.

На нашу думку, механізм узгодження цільових показників документів державного і регіонального рівня має бути наступним. Державні цілі з усіх відповідних показників повинні бути зафіксовані у загальнонаціональних документах (концепції, стратегії, програми), а потім мають знайти своє відображення на рівні міських документів, якими наразі є лише схеми теплопостачання. Відповідно, вбачаємо необхідність включення у схеми теплопостачання цільових показників, перерахованих вище, і їх узгодження з Мінрегіоном для того, щоб цілі на державному рівні були адекватно відображені на рівні населених пунктів.

При розробці міських схем теплопостачання повинний бути запроваджений чіткий принцип зонування території. Мета полягає в тому, щоб запобігти надмірному інвестуванню в інфраструктуру, визначивши зони централізованого теплопостачання і зони автономного чи індивідуального теплопостачання. В зонах централізованого теплопостачання всі нові будівлі без виключень повинні під’єднуватися до систем ЦТ, а від’єднання існуючих споживачів від систем ЦТ в цих зонах має бути заборонено.

На сьогодні, згідно законодавства, відключення від мереж централізованого теплопостачання знаходиться у компетенції органів місцевого самоврядування, які повинні сприяти оптимальному розвитку місцевих систем теплопостачання. Однак, органи місцевого самоврядування своїм рішенням можуть дозволити окремим власникам квартир (не цілим житловим будинкам) відключитися від централізованого теплопостачання (всі інші технічні вимоги все ще залишаються в дії), в результаті чого місцеве теплокомуненерго несе великі збитки.

Для того, щоб все міське планування було організовано компетентно та в рамках законодавства, Мінрегіон має розробити методики, які визначають основи та методи планування теплозабезпечення для місцевих рад. Ці методики будуть, не в останню чергу, сигналом інвесторам про зрозумілі та чітко визначені умови для можливих інвестицій. Для використання своїх переваг, централізоване теплопостачання має бути базою енергозабезпечення у всіх густонаселених районах, де є потреба у високій щільності постачання теплової енергії.

Схеми теплопостачання населених пунктів повинні отримати статус обов’язкових для розробки та виконання на місцевому рівні. Крім того, необхідно запровадити положення, які вимагали б від розробників таких схем:

узгодження із загальнодержавними цілями, встановленими у відповідних концепціях, стратегіях і програмах розвитку, в тому числі обґрунтування для населеного пункту конкретних кількісних показників виконання поставлених цілей, що можуть бути досягнуті за існуючої ситуації, а також при впровадженні певних додаткових заходів (наприклад, об’єднання теплових мереж кількох котельних з метою більш широкого залучення джерел скидної теплоти, впровадження когенерації або виробництва теплової енергії з АДЕ). пріоритетного розгляду проектів з когенерації, залучення джерел скидної теплоти, низькопотенційних джерел енергії, виробництва теплової енергії з АДЕ; розгляду можливостей розширення зон ЦТ: об’єднання окремих теплових мереж, приєднання нових споживачів – нових будівель, або тих, що раніше від’єднались від мереж ЦТ.

Потребує вирішення і проблема спрощення і здешевлення підключення нових будинків до теплових мереж. Необхідно розібратися, чому з боку теплопостачальних організацій забудовникам за підключення до систем центрального опалення виставляються такі «космічні» рахунки, та за якими методиками проводяться розрахунки вартості такого підключення. Якщо проблема в методиці, значить її необхідно змінити як застарілу.

Висновки

Наразі централізоване теплопостачання залишається найбільш ефективним видом теплозабезпечення і може реалізувати всі свої переваги при створенні належних умов. Вважаємо за доцільне зберегти ЦТ в Україні і розвивати ефективні системи ЦТ з метою довгострокового надійного і високоякісного забезпечення населення країни тепловою енергією. Першочергові кроки повинні включати розробку Стратегії теплопостачання до 2035 року, впровадження принципу зонування при розробці схем теплопостачання і надання їм статусу обов’язкових для виконання. Крім того, необхідно забезпечити узгодженість цільових показників, включених до регіональних (міських) схем теплопостачання, з відповідними національними цілями. Потребує вирішення і проблема спрощення і здешевлення підключення нових будинків до теплових мереж.

Стаття підготовлена за матеріалами проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні". Думки авторів, висловлені в цій публікації не обов’язково співпадають з позицією Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду Сполучених Штатів Америки.