Сільгосп земля у приватній власності, як засіб забезпечення справедливості та зростання економіки

Сільгосп земля у приватній власності, як засіб забезпечення справедливості та зростання економіки Сільгосп земля у приватній власності, як засіб забезпечення справедливості та зростання економіки

28 грудня 2019 р. аграрний комітет Верховної Ради України розглянув та погодив остаточну версію до другого читання законопроекту 2178-10 про впровадження ринку землі. Перепон для голосування в сесійному залі вже не залишилося.

Хоча, є  потужні супротивники представленої моделі, які заявляють, що автори законопроекту дуже нахабно маніпулюють. Кажуть про необхідність знятття мораторію на продаж приватних ділянок, а пропонують при цьому розпродаж державних земель.

Економіст Олексій Кущ пише: "Нобелівський лауреат Пол Кругман створив реалістичну теорію міжнародної торгівлі, яка говорить про те, що розвинені країни домінують за рахунок того, що їх великі технологічні корпорації виграють конкурентну боротьбу, економлячи на масштабі, а країни, що розвиваються цю боротьбу програють, навіть маючи дешеву робочу силу. Таким чином, країнам, що розвиваються необхідно тимчасово обмежувати експорт сировини і стимулювати розвиток внутрішніх виробництв, а в міру їх конкурентного посилення поступово знімати введені бар'єри. Так надходили в багатьох нині успішних країнах. До чого можуть призвести подібні нашим дисбаланси в розвитку? До 1960 року, економіка Сомалі випереджала якісні параметри Південної Кореї. Але остання, завдяки ставці, зробленої на розвиток промисловості, зуміла вирватися з порочного кола уявних конкурентних "переваг" у вигляді дешевої робочої сили і експорту аграрної сировини, а Сомалі остаточно втратило свій економічний потенціал.Зараз експортери сировини в Україні мають «подвійним мандатом» підтримки: вони не платять експортне мито (за рідкісним винятком) і вони ж отримують з бюджету відшкодування податку на додану вартість (левову частку з 130 млрд. грн. на рік).

Як можна подолати сировинну залежність добре показав приклад введення в Україні мит на експорт соняшнику. В результаті країна отримала конкурентоспроможний сектор переробки: близько 80 олійних, в т.ч. 60 олійноекстракційних заводу, мільярди доларів інвестицій та перше місце з експорту готового продукту - соняшникової олії (60% світового ринку).

Приблизно така ж модель могла виникнути у нас в секторі переробки сої та ріпаку на олію та шрот. Навіть такі країни як Білорусь і Туреччина з дефіцитом власної сировини, роблять ставку на створення переробних потужностей і багато в чому домагаються зростання рівня додаткової вартості за рахунок імпорту сировини з України (50% сої в Туреччину йде з нашої країни).

Так в цих країнах створюються робочі місця, залучаються інвестиції і зростає капіталізація економіки. І відповідно у нас: посилюється трудова міграція за кордон, приплив ПІІ на багаторічних мінімумах, а питома вага сировини в структурі експорту зростає з кожним роком. Створення циклу переробки сої та ріпаку в Україні - це експорт приблизно 2 млн. т. масла і 3 млн. т. шроту на суму 2,5 млрд. дол. в діючих цінах.

Введені в Україні «соєві поправки» до Податкового кодексу вже створили передумови для формування переробного ядра: переробка сої збільшилася в два рази, зростання експорту соєвого масла склав 174%. І це правильне, державне рішення: споживання соєвого масла в таких країнах як Китай і Індія з кожним роком тільки зростає.

Інструменти державної підтримки, такі як відшкодування ПДВ, повинні застосовуватися лише для стимулювання галузей з високим рівнем доданої вартості. Адже переробка всередині країни - це і нові робочі місця, і нові інвестиції, і зростання податкових відрахувань. У найближчі роки, Україна цілком здатна повторити успіх, досягнутий в секторі виробництва соняшникової олії, ставши одним з найбільших в світі експортером соєвої олії..."

Насправді, світовий досвід організації ринку землі показує наявність різних моделей. Ось що пише Олексій Василюк, голова ГО "Українська природоохоронна група": "...Варто розуміти, що стале використання земельних ресурсів – необхідна умова розвитку нормальної побудови заможної та процвітаючої держави. Інакше Україну можуть чекати жахливі наслідки у вигляді опустелювання, засолення, ерозії, втрати річок, втрати біорізноманіття. Неконтрольований продаж державних земель – це шлях в прірву. Нема землі – нема майбутнього.

Яскравий приклад: доля багатьох африканських держав, чиї землі, на відміну від країн Європи, вже не перше десятиліття належать якщо не мультикорпораціям, то Китаю. В США необхідність збереження частини земельних ресурсів в державній власності зрозуміли ще до Другої світової війни. Наразі 28% території США належить федеральному уряду і керується різними агенціями. Лісами керує Лісова служба (US Forest Service), землями національних парків – Служба національних парків (National Park Service). Найбільший федеральний землевласник у США – це спеціально утворений орган, що має назву Бюро управління земельними ресурсами (Bureau of Land Management).  В компетенції Бюро абсолютно різні території, різноманітний від пустель та прерій до лісів i боліт. Об’єднує ці землі одне – держава вирішила, що вигідніше залишити їх у своїй власності та не порушувати їх природний стан.

Однак це не значить, що такі землі повністю вилучені з господарського використання – має місце продумане управління: проводяться планові рубки лісів, будуються сонячні електростанції, видаються дозволи на випас худоби та сінокосіння. І якщо зараз державна земля в США і продається, то дуже обмежено і в окремих випадках. Наприклад, якщо управляти ділянкою важко, бо вона невелика та відрізана від інших державних земель. Або якщо продаж землі необхідний для реалізації суспільно важливих проектів.

Чи не найкращою ілюстрацією негативних наслідків непродуманої приватизації землі є приклад мільярдера Рокфелера, який викупав у власників землю для національного природного парку "Гранд Тетон". Адже навіть в уряду США на це не вистачало коштів! 

Аналогічна ситуація і в сусідній Польщі. Тут приватну землю викупають як національні парки, так і державна лісова корпорація Lasy Państwowe.

Наприклад, лише в 2019 році з бюджету Польщі було виділено 1,8 млн злотих (приблизно 11 млн гривень) на викуп приватних земель в шести національних парках. Найдешевша ділянка коштує приблизно 45 000 грн за гектар, найдорожча – 1 300 000 грн за гектар. Розташований біля Варшави Кампіноський парк викупає землі з 1975 року, і вже викупив біля 11 000 га. 

Нажаль, українські реалії зовсім невтішні. Українсько-американська компанія EOS Crop Monitoring запустила інтерактивну супутникову карту реального стану полів по всій країні і моніторинг показав значне розходження між даними у кадастрі та фактичною ситуацією. Всього полів на незареєстрованих землях близько 4,3 млн га. Про це повідомляється в пресрелізі компанії. 

На карті можна побачити, що площа посівів ріпаку в Херсонській області, за даними супутників, складає 117,8 тис. га. Це на тритину більше за інформацію у кадастрі. Або ж, на прикладі Дніпропетровської області видно 136,4 тис. га полів на незареєстрованих у державному кадастрі землях. Карта використовує результати дослідження, яке проводилося EOS DA разом з Інститутом космічних досліджень НАН і ДКА України у рамках проєкту Світового Банку Землі. Зараз результати дослідження використовуються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Карта EOS Crop Monitoring знаходиться у вільному доступі на сайті.

Нагадаю, що земельна реформа в Незалежній Україні була розпочата 18 грудня 1990 року, коли Верховною Радою було прийнято Постанову 563-ХІІ «Про земельну реформу», де в пункті 1му написано: «Оголосити з 15 березня 1991 року всі землі Української РСР об‘єктом земельної реформи»...

Станом на зараз, згідно ст. 121 Земельного кодексу, кожен громадянин України, нібито, може отримати безоплатно декілька ділянок землі: під будівництво будинку, індивідуальних гаражів, дачне будівництво, садівництво та особисте селянське господарство (2 га)... Нажаль, по 2 га ріллі отримати насправді можуть тільки місцеві князьки та наближені до корита ділки. Тому що наявна процедура дуже зарегульована та корупційна.

Виходячи з вище наведеного, - ось пропозиції щодо забезпечення Приватної власності на с/г землю:

  1. Треба не "відкрити вільний ринок землі", а налагодити обіг ПРАВ на землю. Продавати на аукціонах не ділянки, а право на їх оренду (на 10-25-49 років).
  2. Запровадити чіткі умови та обмеження щодо використання та власників. Наприклад, власниками НЕ можуть бути громадяни та/або юридичні особи, які контролюються з країни-агрессора. Або, наприклад, не можна розміщувати радіоактивні відходи, ядохимікати, не можна знімати шар землі і вивозити за кордон тощо.
  3. Всім громадянам, хто досі НЕ зміг скористатися своїм законним правом на будь-яку ділянку, зокрема, на 2га с/г землі (оскільки ця процедура ДУЖЕ зарегульована) - надати таку можливість до кінця 2025 року, спростивши процедуру, зробивши її онлайн.
  4. Треба інвентаризувати та зібрати всю державну землю в єдиний Державний Зембанк. Цей Зембанк має випустити зем.бонди (облігації), їх треба роздати (у вигляді безготівкових записів) всім громадянам, хто НЕ захотіли взяти належну їм земельну ділянку фізично.
  5. Щомісячно на відкритих онлайн аукціонах Зембанк має продавати права на оренду конкретних ділянок (див. п.1), а з отриманих грошей Зембанк щорічно нараховує відсотки власникам зембондів. Зембондами, як і грошима, можна розрахуватися на аукціоні за придбану ділянку. Зембонди мають вільно обертатися на фондовому ринку, та поза ним. Тобто кожен власник зембондів зможе їх продати, заставити під кредит, подарувати тощо. Але - з обмеженнями з п.2.

Таким чином:

  1. буде виповнений Закон, встановлено Справедливість;
  2. всі громадяни України зможуть або особисто жити, працювати на власній ділянці, або отримувати належну ренту (як відсотки на зембонди);
  3. відновиться фондовий ринок з новим привабливим інвестиційним інструментом, зявляться довгострокові активи, так вкрай необхідні для банківської, пенсійної, страхової систем;
  4. запрацює ринковий механізм встановлення ціни на різні види землі, ціна спочатку зросте, але потім вирівняється і буде коливатися разом з світовими показниками;
  5. аграрії зможуть вільно продавати, покупати свої ділянки, брати під заставу кредити тощо.

Виходячи з наведеного, мій план запуску "ринку землі" такий:

  1. Усі наявні до продажу ділянки землі треба зібрати в Державний Зембанк.
  2. Цей Зембанк випускає облігації (т.зв. зем.бонди).
  3. Зембанк роздає права на всі передбачені Зем.Кодексом (ст.121*) ділянки землі у вигляді бондів на рахунки громадян.
  4. Щомісяця проводити онлайн-аукціони з продажу прав оренди на конкретні ділянки землі (на 5-10-25...? років). Засобом оплати крім гривні можуть виступати ті самі зембонди. Доходи Зембанку щорічно розподіляти між громадянами у вигляді відсотків на зембонди.
  5. Зняти мораторій, відкрити вільний обіг прав на приватні земельні ділянки з обмеженніми: а) тимчасово (років на 25, як в Польщі було) обмежити право іноземців, резидентів країни-агресора володіти правами на землю в Україні; б) в одні руки давати, як в Польщі, максимум 100 га; в) якщо орендар робить шкоду на ділянці, його право скасовується, він має компенсувати збитки держ.Зембанку

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
Гость
27.05.2020
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

Проверь своего бизнес-партнера

Сервис «Проверь своего бизнес-партнера» - получи информацию о компании по коду ЕГРПОУ, названию компании или фамилии руководителя.

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов

 

^