Розвиток кластерів – зміна порядку денного у 2020-му

Розвиток кластерів – зміна порядку денного у 2020-му Розвиток кластерів – зміна порядку денного у 2020-му

Якби в Україні оголосили конкурс на «найбільш заїзджені», але все ще слабо реалізовані напрями розвитку, то кластерна тема точно попала б топ-10. Тоді як в ЄС та розвинутих країнах світу, кластери стали справжнім двигуном економічного зростання, - а сьогодні також й інноваційного та цифрового розвитку регіонів, в Україні більшість кластерів перебуває в зародковому стані. І так вже більше 20 років. Чому так і чи змінюється ситуація сьогодні?

Загальний стан 2020

Кластери – це, як правило, регіональне об'єднання організацій, які тісно співпрацюють між собою, а також з іншими суб’єктами регіону в ланцюжку створення цінності з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції, її експорту й сприяння економічному розвитку регіону. Іншими словами, якщо ми ставимо себе на місце регіональних чільників й хочемо, щоб в регіоні розвивалась індустрія Х (машинобудування, металообробка, композитні матеріали чи ІКТ технологій – варіацій десятки), то кластери за європейським поняттями є інструментом №1 для такого розвитку. Але не в Україні. Чому так?

Не зважаючи на майже 20 літній період існування, кластерний рух в Україні є слабо організованим на національному рівні й зростає радше стихійно. Кластерний розвиток до 2020 взагалі не підтримувався державою - в нас навіть не було відповідальних органів в центральному уряді, відповідних національних політик чи програм розвитку.

В країні діють наразі близько 50 кластерних ініціатив та кластерів, 22 з них є зареєстрованими на платформі European Cluster Collaboration Platform (ECCP), де є і більшість європейських кластерів. В останні роки в нас відбувається також значна активізація кластерів на регіональному рівні.

Умовно, за критерієм рівня розвитку та самоорганізації в Україні можна виділити 3 групи організацій

Найбільш розвинутими та масовими є ІТ-кластери, серед яких за рівнем організації та масштабами діяльності виділяються Львівський та Харківський ІТ-кластери. Вони мають розвинений штат, імідж соціально-відповідальних організацій, ведуть регулярну діяльність зі своїми членами, включно з різними проєктами розвитку бізнесу й тісно взаємодіють з місцевою владою в регіональних ініціативах. Серед особливостей цих кластерів - домінування аутсоурсингових організацій та виключна орієнтація на зарубіжні ринки. Радше негативним наслідком цього є слабка інтеграція з іншими економічними секторами свого регіону, а також імідж конкурентів в боротьбі за таланти з промисловими секторами.

Однак промислових кластерів, які зазвичай домінують в розвинутих країнах, в нас вкрай мало в цій категорії. Серед відомих можна назвати кластер автомобільної галузі “Закарпаття”, меблевий кластер Рівненщини, Херсонський бізнес-кластер, Дніпровський космічний кластер.

Друга група - це переважна більшість кластерних ініціатив. Зазвичай, мова про об’єднання, які мають 1-2 координаторів й ведуть різноманітну діяльність в залежності від типу галузі та регіону. До цього сегменту ми відносимо й добре організовані національні асоціації, що підтримують кластерний рух в регіонах - такі, як Український органічний кластер чи асоціація промислової автоматизації АППАУ. Вони об’єднують відповідних виробників на національному рівні, але за критеріями виробничої кооперації, співпраці, орієнтації на експорт та впливу на розвиток кластерних політик - вони є ближчими до кластерних структур, ніж до галузевих асоціацій.

Нерегулярні та-або “заморожені кластери” - третя група організацій. Мова про кластерні ініціативи, які ведуть нерегулярну діяльність, або взагалі є “замороженими”, тобто не діючими організаціями. Прикладом останньої є кластер “Мехатроніка” (м. Харків), створений в 2016 році і який мав об'єднати ряд виробників авіаційної галузі.

Останні роки кластерний рух в Україні демонструє досить високу динаміку розвитку, принаймі зовні, але водночас має ряд недоліків.

Почнемо з того, що на національному рівні допоки не існує ніякого централізованого обліку щодо кількості діючих кластерів, їх відповідності критеріям якості, обліку по окремим секторам, відповідності економічним пріоритетам тощо. Відповідно важко провести навіть просту аналітику щодо кількості кластерів по сегментам, як зазначено вище.

На поверхні також той факт, що кластерний рух недостатньо синхронізований й не завжди відповідає пріоритетам економічного розвитку регіонів та економіки країни в цілому. Зокрема, є значний дисбаланс між кількістю ІТ та агро кластерів, й такими, що діють в промислових секторах. Діючих кластерів в промисловості, зокрема, в середньо-та високотехнологічних секторах – не більше 7-10 в Україні.

Третій недолік - більшість організацій, які називають себе кластерами не підпадають під європейські визначення кластеру, що приведено вище - і це стосується більше 50% так званих «ІТ-кластерів» в Україні. Ці ІТ-кластери є радше є регіональними галузевими (ІТ) асоціаціями, що об’єднують вузьке коло 1-2 категорій учасників ринку і які слабо інтегруються в регіональні ланцюги доданої вартості. Тобто, на виході ми не побачимо якихось конкурентоздатних продуктів – технологій, що дають значний вклад в ВВП регіону.

Окремо можна вказати й не те, що системні процеси обміну кращими практиками, кваліфікації та просування кластерів в Україні не налагоджені й не є регулярними.

Наслідками цих слабких місць є незадовільна динаміка розвитку справжніх кластерів, здатних перезапускати процеси економічного зростання на регіональному рівні й вести до структурного оновлення економіки регіонів. Побічним наслідком є також той факт, що галузеві асоціації за рівнем розвитку значно переважають кластери, особливо, в промисловості. Водночас, галузеві асоціації за рідким винятком займаються, головним чином, лобіюванням інтересів своїх членів, а не налагодженням виробничої кооперації, інноваціями та-чи експортом. Професійний лобізм, власне, не є “ганджем” сам по собі – чимало відомих асоціацій роблять дуже багато корисних речей для розвитку своїх секторів, й особливо, це важливо в нормативно-правовій сфері. Але водночас, вони не здатні виконувати ту роль кластерів, які останні зазвичай грають в розвинених країнах – рушія економічного зростання.

Головною причиною цього стану є відсутність узгоджених та діючих політик національного рівня, а також відповідальних національних органів. А найбільшим негативним чинником впливу є відсутність в державі сучасної промислової стратегії та політики - саме там мала б фігурувати кластерна політика, як один з головних інструментів розвитку промисловості та промислових інновацій на регіональному рівні.

Зміни 2020

Стан кластерів та пріоритетні питання їх розвитку перебуває в фокусі уваги асоціації АППАУ з 2016 року. Головною причиною є падіння експорту інжинірингових компаній та інтеграторів промислової автоматизації - ІТ на східних ринках. Ці компанії становлять більшість в АППАУ. й  по ідеї, вони мали б приймати ці виклики в тісній координації з машинобудівниками, але на жаль, так не відбулось. Тому кластери є одним з інструментів рішення цих проблем.  Пізніше, й вже в рамках платформи Industry4Ukraine, ці питання неодноразово підіймались на різних майданчиках та проєктах промислових та хайтек стратегій.

Весною 2020 аналітичний центр Industry4Ukraine випустив спеціальний дайджест по темі кластерів. У ньому, зокрема, підкреслювалась ключова роль кластерів в ЄС в протидії COVID-19 й знову - наше відставання. В рекомендаціях аналітичного центру вказувалось на необхідність створення робочої групи, здатної виробити 1-шу версію національної програми кластерного розвитку.

Зрештою, така група була створена в червні й сьогодні на виході ми очікуємо цю програму в жовтні 2020. В групу ввійшли представники ряду кластерів та експертів в цій сфері – АППАУ, Українського органічного кластеру, Прикарпатського еко-енергетичного кластеру, кластерів «Поділля», Миколаївського RinoHub, Західноукраїнського кластеру моди та інших організацій.

Разом кластери утворили кластерний комітет на платформі Industry4Ukraine, головним завданням якого є координація дій та спільні комунікації, в тому числі до владних структур.

Є зміни також у владі. Директорат промислової політики Мінекономіки взяв на себе відповідальність за розвиток кластерного руху й готовий прийняти запропоновану програму розвитку за основу відповідного державного документу.

Ще одна важлива зміна в 2020 – підтримка промислових хайтек кластерів західними донорами. Німецьке товариство міжнародної співпраці GIZ (Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH) підтримала концепцію АППАУ щодо створення кластерів ІАМ (Інжиніринг – Автоматизація – Машинобудування) в 2-х пілотних регіонах України – Запоріжжі та Харкові. Концепція АППАУ, випущена в 2019 році й підтримана Мінекономіки передбачає профілювання подібних інжинірингових кластерів у відповідності до смарт-спеціалізації регіону, й в головних своїх особливостях націлена масштабування. Тобто, в разі успіху, подібні кластери будуть в 2021 поширюватись по іншим регіонам України.

Таким чином, можна констатувати що в 2020 в кластерному русі України відбуваються значні зміни на прискорення кластерного розвитку. Але чи достатньо цих змін, щоб подолати вказані слабкі місця? Зрештою, ключовий фактор успіху кластерів – як підтримка регіональними органами влади, - чи буде він включений? Поговоримо про це наступного разу.

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
Гость
25.10.2020
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов

 

^