Выделенное 

Розвиток інноваційних екосистем в промисловості – як справа утопаючих

Розвиток інноваційних екосистем в промисловості – як справа утопаючих Розвиток інноваційних екосистем в промисловості – як справа утопаючих

Недавня презентація 1-го каталогу ІТ-екосистеми в Україні знову підняла питання про стан подібних екосистем по іншим галузям. Й зокрема, в тих промислових секторах, де інноваційна складова грає критичну роль в конкурентоздатності. Стан цих екосистем справді на межі точки неповернення і наразі ясно одне – спасіння утопаючих в руках самих утопаючих.

Про черговий прогрес ІТ

ІТ-спільнота знову продемонструвала лідерські якості підприємництва та проактивності. Аналітика та показники галузі у вигляді різноманітних матеріалів (в тому числі й перекладені англійською мовою) були й раніше доступні для інвесторів, клієнтів та широкого загалу закордоном. Завдяки зусиллям UVCA, IT-Ukraine, Hight Tech office Ukraine та інших гравців ІКТ галузь вже була «задокументована», як ніяка інша. В черговому, свіжому гайді, що презентований 29 січня спільно Unit.City з фондом WNISEF ми знаходимо ще краще структуровану, оновлену та візуально модерну інформацію про загальні показники стану галузі на 2018 рік. Про 4000 компаній, 184 тис розробників, 280 млн доларів інвестицій, показники зростання експорту (майже 200% за 4 останні роки, в середньому – по 35% в рік) тощо. Тут є також про інвесторів та фонди в Україні, про головні інноваційні парки, інкубатори та хаби, перелік R&D центрів (більше 100 між іншим), головних учасників ринку по категоріям і т.д, і т.п. Завантажити можна тут - http://tech-ukraine.com/ На сьогодні – це головний галузевий каталог, доступний 2-ма мовами. Така річ – незмінна в розмовах з потенційними інвесторами.

Все це – тільки черговий штрих до того, наскільки потужно й консолідовано працює ІТ-спільнота, щоб промотувати себе. До речі, на цій же презентації прозвучала важлива новина – під стартапи держава виділить 350 млн гривень. Ці кошти призначені для інноваційних розробок в області штучного інтелекту, великих даних, блокчейн, фінтеху та подібних. Отже, через рік можемо чекати наступну версію – вже значно доповнену інноваційними стартапами.

Подібних фактів розвитку своєї екосистеми – тобто, інфраструктури галузі, що забезпечує постійний притік талантів та інвестицій, в ІТ-галузі багато. Додам ще кілька висновків, що резюмують ситуацію з екосистемами:

Більше 10 років ІТ-галузь цілеспрямовано й системно нарощує освітній потенціал. Й не тільки при університетах. В країні діє більше 70 корпоративних та загального доступу (приватних) шкіл – університетів.В кожному обласному центрі сьогодні є ІТ-кластер (асоціація), що займається на системній основі роботі з молоддю, в тому числі, питаннями співпраці з університетами.ІТ-галузь пройшла великий шлях консолідації та лобіювання своїх інтересів – сьогодні є до 5 асоціацій, декілька відомих ІТ-директорів є депутатами парламентуІТ також налагодили системну роботу по своєму піару та покращенню іміджу всередині країні – сьогодні бути айтішником не тільки вигідно, але й «модно».

Таким чином,

за останні 10-15 років ІТ-галузь створила те, що не зробила ніяка інша в цій країні – вони зуміли побудувати переспективу для молодих, талановитих людей.

А що ж інші галузі для яких інновації не менш важливі?

 

Стан інноваційних екосистем в промислових хайтек

Промислові хайтек (англ. Industrial Engineering) включають великий перелік високотехнологічних секторів переробної промисловості, енергетики та інфрастурктури. Як правило, мова про засоби виробництва чи транспорту, а також їх компоненти. Це різні ххх-будування (машино-приладо-судно-авіа-тракторо-авто тощо), а також електронну промисловість та електротехнічну, космічні технології, біотехнології, проектування та комплексний інжиніринг, промислову автоматизацію та системи управління виробництвами, і цей перелік ще довгий.

Ці промислові хайтек сектори є ключовими для економік країн у всьому світі, оскільки саме вони генерують найбільшу кількість робочих місць, високу маржинальність, найбільший експорт, і головне – постійний попит на інноваційні рішення та продукти. Адже неможливо сьогодні, в епоху 4-ої промислової революції говорити про «хайтек» та конкурентоздатність на світовій арені без інновацій. Наприклад, в Франції чи Німеччині саме ці сектори генерують до 80% запитів до науки та R&D. Це в свою чергу підтримує всю інфраструктуру освіти та науки – як державну, так і приватну.

Економісти, політики та урядовців розвинутих країн це прекрасно розуміють й саме тому впроваджують державні програми розвитку та підтримки таких галузей. Останній Давос підняв тему техно-націоналізму – феномен, що показує рівень глобальної конкуренції саме в інноваціях.

Чому Україна й досі немає подібних державних політик - окрема тема, про яку ми поговоримо наступного разу.

Але сьогодні мова про самих промисловців. Чи демонструють вони самі хоча б близький рівень розвитку та вкладу в свої екосистеми, як це робить ІТ-галузь? Адже, як ми сказали – як і в будь-якій інноваційній екосистемі, рівень інновацій залежить від неї. Екосистема – це коріння та фундамент інновацій. Це сукупність та взаємодія таких елементів як інструменти доступу до капіталу, фондів, розвинуті джерела кадрів та талантів, освітні програми, інкубатори стартапів, технопарки, НДІ, R&D центри, агенції розвитку і т.п. і т.д. (огляд моделі інноваційної екосистеми промислових хайтек є за посиланням, - https://bit.ly/2Uq5chk).

Відверто скажемо, що вказувати на хоча б якісь яскраві приклади серед наших промисловців майже неможливо. Можна згадати про дніпровську «Ноосферу», яка намагається культивувати космічні технології, або про Інтерпайп, що мабуть єдиний робить масштабні фестивалі інновацій для промислових секторів, або агенцію розвитку розвитку Дніпра, яке тільки починає системні кроки залучення інвестицій в industrial. Або ж про «Мотор-січ», яка все ще самостійно (традиції радянського минулого) створила під себе мікро-екосистему, де підготовка кадрів йде чуть не з дитсадка. Але це все. І все це разом взяте не тягне ні на яке порівняння з ІТ, де ми бачимо системні дії по всій країні і в зовсім іншому форматі. Звідки власне і позиції галузі на міжнародній арені.

Дисбаланси, конкуренція та перспектива

Водночас, я далекий від того, щоб співати осанну ІТ-сектору. Дані ІDC-Ukraine говорять, що частка обороту для промислових секторів – біля 5%. Тобто, більшість продуктів та послуг ІКТ, що виробляються в Україні йде в зовсім інші галузі, й більше 70% - це експорт. Дані Всесвітнього економічного форуму про готовність до 4-ої промислової революції дають нам 92-е місце нашого ІКТ (серед 100 країн) по їх вкладу в промисловість. Бачимо певну кореляцію цих показників. Дані опитувань АППАУ говорять про те, що 90% гравців, що працюють на внутрішньому ринку (вендори, інтегратори, інжинірингові компанії, інші ІТ-розробники) розглядають сектор ІТ-аутсоурсингу , що домінує в нашому ІТ – не як драйвера економічного розвитку, а як головного конкурента за кадри. Тривогу з цього приводу б’ють і чільники про-урядової програми Digital Agenda Ukraine – директори багатьох ІТ-асоціацій розглядають свою галузь як «державу в державі», а не як засіб для швидкої дигіталізації інших галузей..

Останнє означає, що ІТ конкурують на рівних з іншими галузями за місцеві кадри, галузеві преференції та свій імідж. І будемо відвертими – вони значно попереду в цій конкуренції й тільки нарощують свій відрив.

І якщо про кадри, то біда промисловців в тому, що лозунг «кадри вирішують все» для ІТ-сервісних компаній став керівництвом до дій ще 10 років тому, тоді як для промисловців – це й досі ще декларація.

Потрібно розуміти, що рівень зарплат, який так часто приводять як аргумент «чому так» - є наслідком, а не причиною. ІТ-аутсоурсери мають цей рівень зарплат, тому ще 10+ років тому об’єднались та інвестували в свою екосистему, включно з експортними спроможностями. І якщо сьогодні вони мають показники зростання в 2-3 рази, що перевищують інші галузі, це не тому, що «такий ринок», чи що «держава їм дуже допомагала».

поле битви екосистема 1

ІТ-бізнеси самі створили себе такими, як вони є сьогодні. Звісно, можна говорити про нерівні умови зростання на ринку послуг, та складного, капіталоємного виробництва товарів. Можна говорити про ФОП-ські та інші преференції. Але до загальної оцінки статус-кво це вже має мало відношення, реалії сьогодні такі, що «маємо те, що маємо».

Що означає ця відверта боротьба за кадри і яку сьогодні промисловці точно програють? Якщо в Україні нічого не зміниться в найближчі 3-5 років, наслідки будуть наступними

Вітчизняні сектори хххх-будувань, не здатні впоратись з глобальною конкуренцією, будуть один за одним здавати позиції. Це вже давно відбулось з електронікою, зараз гине на очах компресоробудування, ми також вже не робимо серійно літаки, немає виробництва легкових авто, на черзі – енергетичне машинобудування й залізничний транспорт, далі прийде черга космічних технологій. Варто зазначити, що позиції ми здаємо не тільки в експорті – навіть на внутрішньому ринку нас все більше «давлять» китайці. Й ще раз – причина не стільки в ціні, - сучасна функціональність та інноваційність наших машин все більше під питанням. Можна по різному відноситись до подій 2014 року й втрати східних ринків. Але по великому рахунку це теж була перевірка на конкуренто- та експортну здатність. Потрібно чесно визнати, що падіння в 2-3 рази по різним секторам машинобудування і яке невідновлене й досі, говорить про їх неспроможність швидко нарощувати ці показники. Відсутність робочих рук та інженерів, які стрімко вимиваються в «Польщу» та ІТ призводить також до неможливості виконувати необхідні роботи по інжинірингу в кінцевих замовників – споживачів. Орієнтовані на швидку окупність та якісні рішення, вони відповідно все більше орієнтуються на імпорт машин та інжинірингових послуг. Це прискорює процеси імпортозалежності всієї економіки. А значить і всіх негативних наслідків з цим пов’язані – супер-чутливого курсу гривні, дефіциту валютних надходжень тощо. Падіння виробництва в промислових хайтек також означає непотрібність чисельних кафедр та НДІ, проектних інститутів, що залишились в спадок від радянських часів. Частина їх (особливо в ВНЗ) вже терміново пере-орієнтується на ІТ-спеціальності, інші – по причині недобору абітурієнтів закриваються. Це означає, що тисячі викладачів, знання та експертиза, що є основою тієї самої екосистеми будуть зруйновані. Простіше кажучи, через 10-15 років в країні не буде інженерних компаній здатних полагодити турбіну електростанції, чи промисловий компресор, чи авіа-двигун. За цим прийдеться звертатись до «польських» чи «німецьких» українців. Власне і всі такі подібні речі також будуть імпортного походження, включно з проектуванням та інжинірингом.

Кінцевий наслідок один – закріплення та поглиблення статусу економіки як сировинної. Україна залишиться найбіднішою країною Європи, з сильним розділенням на класи «привілейованих ІТ-шників», й бідних «інших» категорій населення. Більшість промислових хайтек секторів просто щезнуть з промислової мапи – в сегментах low-end їх замінять китайці та турки, в hi-end – європейці. Повертаючись до дискурсу чи розуміють галузі цю перспективу, очевидно, що промисловці – «так», ІТ-шники – «ні». Вони й далі говорять про ІТ та агро (= сільське господарство) як основу економіки країни. Й будемо чесними – поки що все йде по останньому сценарію. Як не парадоксально, але стрімкий розвиток ІТ наразі тільки поглиблює нашу сировинну залежність. Уряд, звісно, цього «не бачить».

Чому так і що далі

Отже, і якщо кожна галузь має потенціал до само-організації та зростання, як це показує ІТ, - то що заважає промисловим хайтек об’єднатись й спільно працювати над вирішенням маси завдань, й перш за все в області власного еко-системного розвитку. На мою думку є 3 головні причини

  1. Ілюзії про сильну державу, й відповідно, надії на швидку допомогу від неї. Всесвітній економічний форум в плані готовності до 4-ої промислової революції ставить нашу державу на рівні 70-го місця серед 100 країн. Але найгіршими серед цих оцінок є чинники інституційної спроможності уряду. Головним серед них є регуляторна ефективність уряду – як здатність уряду сприяти та стимулювати проникнення технологій в промисловість. По цьому показнику Україна знаходиться на 99-му місці серед 100 країн світу. Іншим цікавим показником є «майбутня орієнтація уряду» - тут ми на 91-му місці. Про корупцію чи верховенство права можна навіть не згадувати. Отже, навіть якщо завтра до влади прийде новий уряд, чи варто надіятись, що за 3-5 років нам вдасться стрибнути в реформах бодай на рівень Польщі чи Туреччини? Тобто, на 30-40 позицій вище? Як на мене, питання риторичне.
  2. Слабка внутрішня здатність до змін національного масштабу. Питання про повільні темпи змін – не тільки до уряду. На моє глибоке переконання, самі промисловці є повільними в своїй ментальності та культурі. Прикладів «проривів» на глобальному, світовому ринку – з сучасними технологіями, - ми майже не бачимо. Й питання не стільки про обмежуючі фактори – як доступ до дешевих кредитів чи відсутність експортної підтримки держави. Питання в тому, що в основі інновацій лежать сучасні бізнес-процеси управління талантами та R&D. Підприємств, які мають ці процеси на дійсно високому рівні – в Україні по пальцям перерахувати.
  3. Відсутність ефективних об’єднань, націлених на вирішення питань екосистемного та кластерного розвитку. Якщо повернутись до прикладів з ІТ, то я вже зазначив, що один з головних їх факторів успіху – в здатностях об’єднуватись та консолідуватись. Причому – й що робить шалену різницю з промисловцями, – не тільки в лобіюванні на рівні уряду своїх «шкурних» інтересів. А також в тих речах, де роль уряду другорядна. Просто тому, що можна і самим багато речей вирішувати. Можна об’єднуватись для вирішення експортних викликів. Можна об’єднаними зусиллями налагоджувати роботу з університетами. Можна виявляти та розділяти кращі практики продуктового менеджменту та інновацій. Можна створювати власні фонди, що заохочують талановиту молодь та стартапи йти працювати саме до себе. Можна в рази краще працювати з інвесторами (а для цього зробити хоча б якусь пристойну аналітику). Можна зрештою підняти на зовсім інший рівень питання клаcтерного розвитку. Можна… Багато чого можна – коли разом. Зрештою, давно можна приєднатись до руху «Індустрія 4.0», який існує в Україні з 2016 року. І який і націлений на ріст інноваційного розвитку в промисловості.

Чому директори цього не роблять? – див. перші 2 пункти. Для мене це означає тихе вимирання. Мабуть, ми вже підійшли до точки неповернення по багатьом секторам.

Але, можливо, ще кілька спроб можна і варто зробити. Ще кілька років в нас є. Але для цього кожен директор ххх-будівного підприємства чи інжинірингової компанії, кожен керівник проектного інституту, кожен хто хоче іншого майбутнього України – маємо навчитись об’єднуватись та взаємодіяти в рази більш ефективно. І не тільки в питаннях тиску на уряди. Наш статус-кво - це "справа утопаючих", спасіння яких, в першу чергу, в руках їх самих. 

Інакше – всі наслідки сировинної економіки будуть закріплені на десятиліття. Зруйнувати в рази простіше, ніж побудувати.

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированы? Войти на сайт
Гость
23.04.2019
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

Поддержать блогерскую платформу Investgazeta

 

Кнопка пожервовать - изображение

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

Проверь своего бизнес-партнера

Сервис «Проверь своего бизнес-партнера» - получи информацию о компании по коду ЕГРПОУ, названию компании или фамилии руководителя.

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов
Курсы основных криптовалют

 

^