Выделенное

Промисловість в урядових програмах: Або що дає тактика без стратегії

Один мій хороший знайомий каже, що поради та рекомендації в бізнесі зазвичай не діють – і тому «кожен має пройти своє мінне поле», наступити на свої граблі, отримати свої уроки. Погоджуюсь, але з обмовкою та посиланням на інший афоризм, який каже, що «розумні вчаться на своїх помилках, а мудрі – на чужих».

Якщо так аналізувати дії наших урядів з 2014 року, то здавалось би, в сфері промислового розвитку вони мають просто розкішний матеріал для того, щоб вчитись на чужих помилках, а не робити свої. Мудрим людям, очевидно, не бракувало би фактів та висновків, щодо того яку роль грає промисловість в економіці країні.

Але наш розвиток щоразу показує, що керівники чергового уряду, є безперечно, розумними, але, на жаль, не мудрими. Оскільки, вони щоразу роблять по своєму, але водночас наступають на ті самі граблі. Й, для промислового розвитку вони щоразу роблять тільки гірше.

Давайте трішки згадаємо, як це було. В драматичному 2014 році уряд Арсенія Яценюка найбільше прославився серед промисловців тим, що вирішив просто закрити очі на стан та виклики машинобудування через закриття східних ринків.

Позиція «це – ваші проблеми» призвела до 3-х кратного обвалу обсягів однієї з найбільш маржинальних та дохідних галузей економіки. Скільки сотень чи тисяч підприємств закрилось, скільки ми втратили робочих місць – точної статистики немає й досі. Нагадаємо, що ВВП в машинобудуванні в 2012 становив близько 12 мільярдів доларів, а в 2015 впав до 3 млрд, й сьогодні ми заледве наближаємось до 5 млрд. І це – без врахування чисельних додаткових секторів в ланцюжках доданої вартості, які в машинобудуванні є найвищими серед всіх інших галузей.

Одним з головних реформаторських «хітів» уряду Яценюка була ліквідація Міністерства промисловості. Таким чином, замість того, щоб посилювати та змінювати адміністративний ресурс для проведення необхідних реформ, його просто ліквідували.

Уряд Володимир Гройсман радше імітував промисловий розвиток, ніж реально змінював умови розвитку для промисловців. Але, принаймі, за час роботи цього уряду ми мали хоча б певний діалог, публічний дискурс та масу нових ініціатив навколо промислового розвитку.

Лібералізація та до певної міри краща відкритість українського ринку дали певний приріст в промисловості, й ми бачили відкриття сотень нових заводів, хай навіть невеликих та-чи низькотехнологічних. Це не вирішувало кардинально проблеми курсу на сировинну економіку, яку Україна де-факто взяла з 2014 року, але принаймі, дещо оживило промисловий ландшафт та давало надії.

Уряд Олексія Гончарука вирішив остаточно добити промисловців. Ігнорування очевидного, прописних економічних істин, зрештою просто здорового глузду, в цьому уряді просто зашкалює. Інакше важко зрозуміти, як можна було настільки низько опустити статус, місце та роль в економіці країни промисловості.

А тепер – коли промисловість падає другий квартал поспіль, створювати «штаби порятунку» замість того, щоб визнати ці системні помилки й почати їх виправляти. Шокує також, що всі ці речі допускає, точніше, сам же запрограмував міністр економіки з гарвардським дипломом, до того ж, керівник «школи економіки». Подібного удару по репутації, як власному, так і всіх цих установ важко уявити.

Не менш шокує самовпевненість О. Гончарука та Т. Милованова. Замість того, щоб бодай на якусь долю, хоч трохи дослухатись до думки експертів промислового розвитку, відповідних бізнес-асоціацій, провідних економістів, - вони все зробили по своєму. ФРУ, УСПП, окремі бізнес-асоціації, нова платформа Industry4Ukraine можуть розпинатись як завгодно – уряд все одно робить як хоче. Бо ж розумні. Хто ж тепер сумнівається.

Якщо без емоцій та по фактам ігнорування порад та рекомендацій від екcпертних спільнот, то давайте розглянемо цю картину на прикладі всього одного з таких утворень – платформи Industry4Ukraine, https://www.industry4ukraine.net/. Це нова платформа, яка виникла в червні 2019 року, й на сьогодні об’єднує близько 50 бізнес-асоціацій та окремих компаній. Платформа позиціонується як проурядова (оскільки в неї ввійшов в той час колишній секретаріат КМУ й окремі департаменти Мінекономрозвитку), проєвропейська (оскільки всі засадничі положення відповідають практикам ЄС) та цифрова (оскільки в основі стратегії – курс на Індустрію 4.0). Отже, що саме з рекомендацій цієї платформи проігнорував уряд Гончарука О.

Ігнорування засадничих принципів

На відміну від інших промислових об’єднань, засадничі положення Industry4Ukraine були виписані дуже лаконічно. Але від того, не менш зрозуміло. Маніфест платформи #Industry4Ukraine в липні 2019 року всього на 1-ій сторінці запропонував новому уряду 8 засадничих базових положень, 3 політичних та 5 економічних факторів успіху. Ось ці пункти – з аналізом їх реалізації на ділі.

Політичні фактори успіху:

  1. Офіційно закріпити промисловий розвиток одним з найвищих політичних пріоритетів порядку денного своєї діяльності.
  2. Схвалити Стратегію промислового розвитку, що фокусується на створенні нових переробних потужностей в національній економіці, діджиталізації промислових секторів та реконструкції інфраструктури.
  3. Запровадити посаду віце-прем’єр міністра з питань промислової політики, до повноважень якого буде входити координація питань промислового, інноваційного, експортного та кластерного розвитку.

По факту, за 7 місяців ми маємо всюди нулі по цим пунктах. Пріоритету промислового розвитку немає в жодних програмних документах ні уряду, ні домінуючої партії «Слуга народу». Більше того, нова структура Кабінету міністрів України, новий перерозподіл функцій між міністерствами внесли певний хаос в уже зроблені напрацювання й значно погіршили становище промислових хайтек секторів.

Наприклад, пункт 3 вище апелює до координації між рядом суміжних напрямів, відсутність якої була однією з найболючіших проблем минулого уряду. Зараз – і поготів. Промисловість просто розчинилась серед н-ої кількості напрямів нового Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства. Й це дуже добре ілюструє відношення нових чільників до цього напряму економіки країни. Тому тепер, звісно, - створюємо «штаб порятунку».

Йдемо далі - тепер про економічні фактори успіху. Маніфест говорить, що успішна імплементація промислових стратегій та політик на  всіх рівнях державної влади вимагає дотримання 5 базових умов.

1) Створення сприятливого бізнес-клімату в країні Розвиток української промисловості потребує базових реформ – судової, регуляторної, фінансових послуг, захисту прав інтелектуальної власності тощо.

По факту, восени ми бачили певні позитивні зрушення та активізацію. Однак штучне укріпленні гривні та непродумана монетарна політика НБУ, завдали величезних збитків українським експортерам, звідки і недоотримані суми в бюджет країни

2) Першочергова увага до середньо- та високотехнологічних секторів промисловості. Політика має фокусуватися насамперед на тих секторах, що продукують найвищу додану вартість, створюють робочі місця в пов’язаних секторах промисловості, активно інтегруються в ланцюги виробництва.

Жодного прогресу. Найбільш лакуна в відсутності самого переліку цих секторів, розумінні їх стану та пріоритетів. Цього як не було за попереднього уряду, так немає і зараз.

3) Інклюзивність та скоординованість. Держава має зосередитись на створенні рівних правил гри для всіх вітчизняних виробників. При цьому сприяння розвитку малого та середнього бізнесу має залишатись пріоритетом державної політики. Держава майти віднайти фінансовий ресурс для сучасного індустріального розвитку

Тут домінують одні декларації. Ну хіба ще дуже своєрідне розуміння "рівних умов" через введення когорти "інвестиційних нянь" - вітчизняні промислові інвестори й досі не можуть отямитись від цих заяв в Давосі. А щодо «…віднайти фінансовий ресурс» - бюджет 2020 не дає ніяких підстав на покращення в категоріях виробників, що відносяться до промислових високотехнологічних сегментів.

4) Масова та швидка діджиталізація. Реалізація ініціатив, передбачених Цифровим порядком денним для України (зокрема, в рамках Індустрії 4.0 як створення дорожніх карт цифровізації окремих галузей та підприємств, перехід на нові цифрові стандарти, просвітницька діяльність серед підприємств) повинно забезпечити всеохопну діджиталізацію української промисловості та економіки.

По цьому положенню – найбільше розчарування. В промисловості, енергетиці, інфраструктурі, транспорті, бізнес та експертні спільноти, як «тягнули цей віз самі», так і тягнуть. Нове Міністерство цифрової трансформації, на яке було багато надій, просто проігнорувало Індустрію 4.0. Так ніби не існує цього руху. І який базується на тій же промисловості. Так ніби не було 3 років напрацювань в Digital Agenda Ukraine, не було замовлення (від уряду!) розгорнутої стратегії Індустрії 4.0, не було стратегії «Україна 2030Е». Щодо функціоналу нового міністерства, незрозуміло чим воно відрізняється від колишнього агентства е-урядування й в чому сенс створення цілого міністерства.

5) Підтримка розвитку інноваційних екосистем. Створення високотехнологічних промислових продуктів потребує відповідних життєздатних інфраструктурних елементів (техно- та індустріальні парки, бізнес-інкубатори, центри R&D та трансферу технологій, акселератори та інкубатори стартапів тощо). Паралельно потрібні синхронні дії щодо реформи освіти, науки, підтримки співпраці сфери досліджень та бізнесу, прискорення процесів використання нових технологій у промисловості, залучення інструментів регіонального та кластерного розвитку.

Судячи по бюджету та планам на 2020, це ще одне розчарування. При цьому не видно й натяку на спадковість про яку було стільки розмов ще в липні-серпні 2019.

Отже, стан падіння промисловості, який ми бачимо сьогодні – це не тільки результат кон’юнкутрних змін на світових, сировинних ринках. Від якого на жаль, дуже залежні наші металурги та виробники сільгосппродукції. І це не тільки результат штучного зміцнення курсу гривні, що завдало додаткових збитків всім експортерам.

Це – результат повного ігнорування промисловості, як такої. Як найбільш маржинального та перспективного сектору економіки країни. Як платить найбільше податків, створює найбільше робочих місць, та теоретично має найкращу перспективу в маржинальних прибутках та експорті. Системне ігнорування всього цього дуже подібно на пиляння гілки, на якій сидить нинішній уряд. Ну що ж, тоді дійсно пора його змінювати. Адже проблема не тільки в окремих особах. Подібні дії тягнуть вниз всіх нас, всю економіку країни.

********

Вказані положення Маніфесту Industry4Ukraine відповідають кращим практикам країн ЄС та світу. Тобто, якщо ми говоримо про таку популярну сьогодні тему діджиталізації економіки України, то логічно очікувати що в фокусі уваги будуть або базові сектори, цифровізація яких дасть додатковий ріст.

Або ж, - рушії розвитку (enablers) цих секторів, діджиталізація та інновації в яких значно покращить їх конкурентоздатність. Цими рушіями в ЄС виступають виробники засобів виробництва (різні ххх-будування) та транспорту, а також нові галузі як альтернативна енергетика, біофарма тощо. Або ж, ці обидва напрями разом взяті.

Ця логіка домінує у всіх розвинутих країнах. Тобто, вкладати гроші в цифрові програми варто в ті сектори, які забезпечують прискорений ріст ВВП, створення робочих місць тощо. Структура відповідних державних органів (тобто управління процесами стратегування та виконання) має відображати цю логіку та підходи. Відповідні Міністерства, агенції розвитку, профільні департаменти ми бачимо у всіх країнах, для яких сучасна промисловість – не пустий звук. Але тільки не в нас.

Є маса інших аргументів та викладок подібних тез стратегічного розвитку країни. І платформа Industry4Ukraine, і інші промислові об’єднання, в першу чергу, ФРУ та УСПП, більшість провідних економістів країни не тільки детально все це аргументували сотні разів, але й багато разів надавали цьому уряду конкретні рекомендації щодо покращень. Результат – нульовий.

Нинішній уряд багато говорить та захоплюється короткостроковими проектами, «швидкими перемогами» (quick wins), весь час говорить про якусь «конкретику», повністю ігноруючи при цьому завдання стратегічного бачення та розвитку країни.

Уряд Олексія Гончарука яскраво і вкотре доказав всій країні, що без ясного бачення, без детальної стратегії розвитку, й де ключову роль займає промисловість – а не остаточний розпродаж всіх активів та повна лібералізація, - економіка країни приречена. Він так само доказав нам всім наскільки шкідливою є «тактика без стратегії». Сказано ж тисячу років тому – «тактика без стратегії – це метушня перед поразкою» (Сунь-цзи). Очевидно, це - не для мудрих людей.

У тому, що нинішній уряд стоїть за крок від повного фіаско сьогодні очевидно всім. Отже, пора його, - принаймі керівництво, - негайно змінювати.

Якими будуть дії парламенту та президента, хто буде новим очільником уряду, чи вийдуть питання промислового розвитку в топ-пріоритети розвитку держави та економіки, - побачимо вже зовсім скоро.

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
29.03.2024

Изображение капчи

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов

 

^