Про війну та захист національного товаровиробника

Я розумію, що всім складно, що війна в країні, що багато чого не вистачає. Кожен з нас бере на себе відповідальність за військових в лавах ЗСУ та стабільність і майбутнє країни через роботу, яку ми виконуємо. Ми і є держава. Та виконати власні обов’язки перед державою неймовірно важко, коли не відчуваєш її підтримку.

Адже держава має дбати про своїх виробників під час війни ще більш активно, ніж у мирні часи. Тому що експортована продукція з України – це податки та робочі місця, це набої та снаряди, це посилення обороноздатності. Експорт — це одна із запорук того, щоб виграти війну і не програти мир.

Сьогодні на кордоні з Польщею знаходиться близько 15 фур з медом компанії Біхайв, який має прямувати до Іспанії, Данії, Бельгії, Франції. Деякі з машин знаходяться там вже більше 25 днів. Це десятки мільйонів гривень недоотриманих прибутків та невиплачених податків. Через неефективну комунікацію між польською та українською урядовими сторонами, наші та інші вантажі «зависли». Частина з них вже декілька днів знаходиться на стороні Польщі і їх не пропускають. Більше того, нам зараз пропонують здійснити «реекспорт», а потенційні додаткові витрати у сотні тисяч гривень.

Черга із компаній українського агросектору на сотні мільйонів недоотриманих бюджетом доларів. Збитки для країни у кожній хвилині простою.

Прошу вважати мій пост публічним запитом на відповідну швидку та ефективну реакцію. Нам потрібна хоча б якась чітка та конструктивна комунікація: на скільки це надовго, що робити бізнесу, що робить держава??? Юлія Свириденко, Ростислав Шурма, Taras Vysotskyi / Тарас Висоцький, Микола Сольский

Давайте пам’ятати, що втратити ринки врази простіше, аніж їх завойовувати та утримувати.