Выделенное 

Про маніпуляції стосовно друку грошей і незалежності НБУ

Про маніпуляції стосовно друку грошей і незалежності НБУ Про маніпуляції стосовно друку грошей і незалежності НБУ

Друк грошей або створення грошей є рутинною роботою будь-якого центрального банку (ЦБ, центробанк). При цьому, гроші створюються постійно і з різних причин. Так, у нас створення грошей відбувається щонайменше для заміни зношених купюр, для викупу іноземної валюти в золото-валютні резерви, для надання кредитів банкам (рефінансування, інші).

Додатковою можливою причиною для друку грошей, через яку вже півроку б’ються списи, є викуп центробанком цінних паперів на вторинному ринку (ринок перепродаж). Такі викупи отримали назву кількісне пом’якшення (КП, переклад з англ. quantitative easing).

Тому, заголовки і твердження про увімкнути чи не увімкнути друкарський верстат є прикрими маніпуляціями, друкарський верстат не зупинявся і зараз він працює, можливо, на користь Укравтодору, але про це пізніше. Важливо інше, якими цілями керується центробанк, коли друкує гроші.

Так само прикрою маніпуляціє є твердження, що викуп іноземної валюти в золото-валютні резерви є українською версією кількісного пом’якшення. Це не так за визначенням.

Кількісне пом’якшення, що це?

Ось цитата зі звіту МВФ російською відповідно до перекладу МВФ*: «Центральные банки примерно 20 стран с формирующимся рынком впервые запустили меры количественного смягчения, которые официально известны как программы покупки активов, приобретая государственные облигации и долговые инструменты частного сектора, чтобы снизить уровень стресса и поддержать функционирование рынков.»

Узагальнюючи, маємо кілька важливих рис КМ:

  • це антикризова програма обмеженої дії у часі і за обсягами операцій,
  • обсяг операцій (сума витрат програми) визначається самим центробанком і узгоджується ним із монетарними чи інфляційними цілями,
  • це викуп у інвесторів цінних паперів, найчастіше облігацій державного боргу, рідше облігацій приватного сектору,
  • заявлені цілі фінансової стабільності різні: збільшити ліквідність (кількість грошей) на ринках, покращити функціонування ринку державного боргу, зменшити вартість державного боргу.

МВФ у звіті про застосування КП менш розвиненими країнами наголошує, що для уникнення фіскального домінування (втрати незалежності центробанку і підпорядкування бюджетним потребам) важливо, щоб програми КМ були обмеженими у часі і за обсягами, а також були частиною комплексу антикризових заходів.

Зверніть увагу на те, що центробанки інших країн ставлять собі за мету зменшення вартості державного боргу і якість ринку державного боргу. Це мало б нас здивувати, бо такі цілі від НБУ ми ніколи не чули. А навпаки, твердження, що питання бюджету і мінфіну нас не стосуються.

На мою думку, причина такої розбіжності в різному розумінні мандату фінансової стабільності.

Справа в тому, що після глобальної фінансової кризи 2008 відбулися зміни задач центробанків, а саме додалася фінансова стабільність. Це означало включення до уваги широкого кола питань всієї фінансової системи, в тому числі і стабільності фінансових ринків. Центробанки, що прийняли таку зміну своїх задач, не можуть уникати чи ігнорувати питання ринку державного боргу.Так само не можуть обмежитися інфляційними цілями і оголосити "незалежність" від макроекономічних ризиків.

Для обговорення і пошуку узгоджених рішень в кращі докризові часи створені Ради фінансової стабільності у складі міністерства фінансів, центробанку, інших ключових учасників фінансової системи. На платформі такої Ради і мали б обговорюватися і завчасно розроблятися програми антикризових заходів на різні випадки. У нас теж є така Рада фінансової стабільності. На останньому засіданні на ній обговорювали питання реструктуризації боргу ФГВФО і виконання умов співпраці із МВФ.

Мета - покращити функціонування ринку державного боргу.

У звіті МВФ виділив в окрему групу країни з обліковими ставками значно вище нульових. В України теж така ситуація, облікова ставка дорівнює 6%. Центробанки цієї групи країн застосовували КП для цілей покращення функціонування ринку боргових цінних паперів, в основному державних.

Ми не маємо точного визначення в звіті МВФ, що це означає. Але з графіків звіту і загального розуміння можна припустити, що це про низьку ліквідність облігацій, широкий спред і диспропорцію між пропозицією і попитом на облігації, та зміну вартості залучень (підвищення ставки) через такі диспропорції.

Можливий розрахунок цих центробанків в тому, щоб виступити разовим великим покупцем, зняти напруження диспропорцій, покращити характеристики ліквідності облігацій і, таким чином, створити кращі передумови для майбутніх випусків облігацій. Тобто опосередковано це допомагає залучати новий борг у інвесторів.

Важливо розуміти ризики і наслідки практик, коли інвестори зустрічаються з обмеженими можливостями продати державні облігації. Це призводить до негативних оцінок країни як позичальника і скорочує потенційну зацікавленість купувати майбутній борг. А також це збільшує вартість запозичень, якщо все-таки вдається когось привабити. В багатьох із проаналізованих країн в цій групі звіту МВФ, іноземні інвестори продали облігації протягом КМ і потім невдовзі купили нові.

Вторинного ринку державних облігацій в Україні на думку одних не існує, на думку інших він існує, але дуже фрагментований, неліквідний, а найбільша біда - відсутність інформації. Переповідають історії, що банки надсилають свої умови продажу облігацій електронним листом в екселі.

Якщо англійською мовою задати пошук в інтернеті про дохідність державних облігації Гани і України (Ukaine/ Ghana government bond yield), різниця буде вражаючою. Ось тут хочеться гірко промовчати про нашу велич і мудрість. Брак інформації та організованого ринку торгівлі державними облігаціями є поточною нашою реальністю, яка посилює ризики від пандемії.  

Рефінанс замість кількісного пом’якшення

У відповідь на кризу, наш центробанк (НБУ) запропонував банкам брати кредити рефінансування на ліквідність строком 5 років і без цільового призначення, тобто на довільні потреби банків. Одночасно і НБУ, і самі банки голосно твердять про надмірну ліквідність і це підтверджують фінансові звіти банків. То ж до цього кроку НБУ є щонайменше три питання.

По-перше, хочеться висловитися прямим текстом і максимально зрозуміло про те, що проблеми ліквідності не потребують вирішення протягом 5 років. Такий строк - це скоріше проблеми платоспроможності або неринкової схемності.

По-друге, деякі центробанки протягом кризи дійсно запропонували банкам кредити на довші строки, що не є нормальним в некризові часи. Але такі кредити мають цільовий характер на стимулювання економіки. Наприклад, такою є програма TLTRO** Європейського центробанку із строковістю 4 роки для видачі нових кредитів домогосподарствам і бізнесам.

По-третє, умови цих кредитів НБУ дещо нагадують старі добрі стабкредити, які банки у великих обсягах востаннє отримували протягом 2014-2015 і це сприяло знеціненню валюти і інфляції. Частина тих кредитів не повернулася, а розслідування і пошук грошей триває досі. Чи треба повторювати?

Особлива небезпека в тому, що обсяги рефінансування банків можуть збільшуватися і не узгоджуватися із монетарною політикою, бути поза контролю монетарного блоку центробанку. Крім того, посилання і очікування повернення цих кредитів у разі збільшення обліковою ставки (монетарний трансмісійний механізм) дещо марні, бо вартість кредитів на рівні облікової ставки зазвичай є досить низькою вартістю в порівнянні із альтернативами.

А окрім того, банки можуть скористатися можливістю купівлі процентного свопа і захиститися від майбутніх змін облікової ставки. Таку структуру угод вже переможно реалізував Укрексімбанк***. Процентний своп НБУ нейтралізує монетарний трансмісійний механізм. Буду лише рада, якщо помиляюся в цьому.

У фінансовій літературі, центробанк називають кредитором останньої інстанції для банків, кредит від центробанку має ознаку негараздів для банка-позичальника. Дивуюся, як низька вартість спокусила банки на крок залучення 5-річного рефінансу від НБУ і наражає на певні сумніви, проте, сильних банків в тому списку наче непомітно****.

Один з найбільших отримувачів таких кредитів є Укрексімбанк, який одночасно має намір співставного за масштабами фінансування великого будівництва автодоріг через Укравтодор. Застереження стосовно такого будівництва висловлюються щонайменше з трьох питань: присутність серед основних підрядників іноземних компаній, розкрадання коштів відповідно до розслідувань і низькій рівень забезпечення незалежного контролю якості будівництва. То є підстави досить песимістично завершити ланцюг думок про те, для кого працює друкарський верстат.

Про незалежність НБУ

Чи правильно сучасному центробанку відмежовуватися в своїх міркуваннях від інших важливих складових фінансової системи? Наприклад, державні фінанси є складовою фінансової системи. А у центробанку є мандат фінансової стабільності всієї фінансової системи.

Зрозуміло, що така задача потребує діалогу і скоординованих дій ключових учасників, передусім мінфіну і НБУ. Але за різних обставин, мені здається хибними твердження про те, що державні фінанси це не до НБУ, це до мінфіну. Мені здається хибним такий спосіб захисту своєї «незалежності» від макроекономічних викликів.

На завершення хочу ще раз процитувати МВФ***** сторінка 10:

“Підтримка фінансової стабільності стала ключовою частиною мандату центробанків, і коли фінансова стабільність знаходиться під загрозою, центробанк може зіткнутися зі складним вибором між: (1) підтримкою ключових ринків та установ, які перебувають у стресовому стані та взяти на себе більший ризик, або (2) дозволити погіршенням тривати, тим самим піддаючи ризику фінансову стабільність і не виконуючи своїх повноважень. Неминуче центральному банку доведеться взяти на себе додатковий ризик під час кризи, що не обов'язково підриватиме його спроможність виконувати свої повноваження (наприклад, спроможність його політики).”

Висновок

Я не прагну стверджувати про необхідність і прийнятність кількісного пом'якшення зараз в Україні. Мої пошуки відповідей на питання вказують, що кількісне пом'якшення стало успішним працюючим механізмом для багатьох країн, де державні органи і інституції вміють домовлятися і координувати свої дії, де задачі фінансової стабільності не обмежуються банківським сектором і де спільними зусиллями розвивають вторинний ринок облігацій державного боргу.

Я суб'єктивно викривила цю картину передумов і перерахувала в більшій мірі те, чого у нас немає. Але може з'явитися в найближчому майбутньому, якщо буде усвідомлення цих питань. Не тільки для нашого національного благополуччя, а і для безпеки, потрібно мати програми антикризових заходів для різних сценаріїв подій.

А зараз схрестимо пальці, стиснемо кулачки в надії на успішне залучення боргу міністерством фінансів на ринках облігацій за кордоном.  

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
Гость
16.01.2021
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

By accepting you will be accessing a service provided by a third-party external to https://investgazeta.ua/

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов

 

^