Презумпція ліквідності: Або як вчорашній вихід Мінфіну на первинний ринок підтвердив одну стандартну гіпотезу про моделі криз в слабких економіках

Презумпція ліквідності: Або як вчорашній вихід Мінфіну на первинний ринок підтвердив одну стандартну гіпотезу про моделі криз в слабких економіках Презумпція ліквідності: Або як вчорашній вихід Мінфіну на первинний ринок підтвердив одну стандартну гіпотезу про моделі криз в слабких економіках

Високі доходності вторинного ринку обмежують первинний, але все одно існують, тобто геп попиту не закривається навіть внаслідок сприятливих арбітражних можливостей.

Доходність первинного ринку явно зашкалила порівняно з рухом облікової ставки і сигналами НБУ про можливе суттєве пом'якшення політики. Банки все одно віддають перевагу ДСам.

Очікувана інфляція по макромоделі розходиться з політичною інфляцією, закладеною в бюджет. Певний дисонанс, але не проблема для раціональних інвесторів. Реальні ставки таки не малі.

Отже, в чому проблема?

Відповідь. Спостерігається типова перевага ліквідності, яку важко здолати рівнем ставок (намагався це вчора пояснити на Раді НБУ). І тим більше так званим маркетмейкерством, яке нав'язують НБУ під різними соусами від підтримки вторинного ринку як антикризового заходу, до стимулювання економіки через приховане субсидування бюджету.

Така перевага ліквідності зумовлена тим, що ринки бояться саме девальвації. Розрив по валютних і гривневих ставках чітко засвідчує те, що ринки менше непокояться через суверенний ризик, що трохи дивно, а більше переймаються девальвацією.

Це легко зрозуміти. Раціональні гравці раціонально оцінюють усвідомлення владою проблеми не домовленостей з МВФ, а тому не дуже припускають дефолт. А от девальвацію раціональні гравці відкинути не можуть, оскільки не менш раціонально припускають, що з подальшим зниженням ставки арбітраж через валютний ринок потребуватиме менших зусиль, що з подальшою невизначенністю щодо переговорів з МВФ бюджетний геп не закриється сам по собі, що з незалежністю НБУ у нас не все так добре, а тому ризики змін в політиці у середньостроковій перспективі не компенсуються гарантіями отримати транш найближчим часом.

Тому і виникає проблема, що маркетмейкер, який імліцитно перетвориться в маркетмейкера останньої інстанції, не виконає своєї місії через обмеження раціональної поведінки фінансових агентів, тільки підсилюючи думку останніх у правильності їхніх припущень щодо девальваційних ризиків.

І ще... Магістральний доступ до рефінансу обмежений фізичним запасом «безпечних активів», які у нас тільки умовно такі. Тому раціональність фінансових агентів також грунтується на припущенні, що підтримка бази рефінансу може заохотити експансію самого рефінансу. А там достатньо самонавіюваних очікувань і децентралізованого попиту на валюту.

Ось і презумпція ліквідності. І те, наскільки важливим є менеджмент очікувань. А це тонка грань особистого лідерства, політичної ваги, інституціональних запобіжників та балансу стримувань і противаг. І так буде ще доти, доки ОВДП справді не стануть безпечним активом, а роль резервів у підтриманні макрофінансової стабільності не знизиться.

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
Гость
22.10.2020
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов

 

^