Посткризове монетарне роздоріжжя: Що чекає на макрополітику цього року?

Відомий емпіричний факт. Падіння економік внаслідок шоку корельовані, а траєкторії відновлення - ні. Будь-яка пробуксовка з поверненням економіки України до траєкторії стійкого зростання прискіпливо розглядатиметься під кутом зору, а хто зростав швидше і чи не запозичити досвіду то там то там. Це перший крок до психологічної готовності перетворити макрополітику в шизофренічну мозаїку.

Тим не менше, макрополітика на цей рік швидше за все буде в арматурній павутині дилем вибору:

Інфляція прискорюється, а прогноз зростання може виглядати досить оптимістичним. Стагфляційна пастка в радикальному вигляді швидше на нас не чекає, але прагнення забезпечити прискорене відновлення буде наражатися на інфляційно-девальваційні ліміти.Дилема підвищувати ставку вже, чи пізніше, може виглядати трагикомічно для скептиків щодо політики НБУ. А для про-ново-кейнсіанських макроекономістів - рутинною справою створення простору для корекції вгору ВВП-розриву. З вірою в ефективність комунікацій, звичайно.

Експансія глобальної ліквідності вже мабуть почала тиснути на ринок первинних ресурсів, чимось нагадуючи посткризову ситуацію 2010-2011 років. Однак, за ним був 2013 з масштабним розворотом в потоках капіталів. Теперішні прогнози по сировинних цінах внушають оптимізм щодо зміцнювальної траєкторії гривні, на яку вона поки ніяк не потрапить. Саме головне, що зміцнення 2019 створило передумови для появи політико-економічної вразливості до вірусу fear of floating. Тому, якою би не була кон'юнктура ринку, релевантного зміцнення швидше не буде, безвідносно до дилеми ревальвувати з міркувань обмежити ефекти переносу чи не ревальвувати з метою підтримки експортерів/бюджету/прибутків центробанку тощо.

Випинання кривої доходності з процентного коридору на фоні експансії довгострокового рефінансу дедалі більше нагадуватиме термоядерну реакцію в зародковому стані. В ідеалі отримання траншів МВФ знімає тиск довкола фінансування бюджетного дефіциту та девальваційних очікувань. Але це занадто просто. Не героїчно. Не олігархічно. Не популістично. Тому довгий покер роботи з місією швидше за все супроводжуватиметься нічними намацуваннями простору то однієї політики, то іншої...

Операційний дизайн монетарної політики, навіть якщо він технічно коректний з міркувань кризової ситуації, може генерувати дестабілізуючі очікування. Exit strategy потрібно вимальовувати вже, навіть якщо не вносити зміни на період локдауну. Принаймні потрібне чітке розуміння в якому напрямку будуть проеціюватись зміни. Дедалі активніші заклики до «цільового рефінансування» підриватимуть довіру до політико-економічної стійкості очікуваних змін в операційному дизайні.

Більше того, агресивне сплутування понять targeted vs conditional говорить про ризик відновити спокусливі технології збагачення на доступі до відомого верстата. Зрозуміло, що варіант targeted викликає природний спротив у теперішнього НБУ. А conditional, навіть якщо його зробити правильно, може не викликати ентузіазму в банків, коли є надлишок ліквідності в системі та обміліла ємність ринку адекватних позичальників.

Втім, указані дилеми не є Гордієвими вузлами. Тільки чергове рятівне коло з боку сировинних цін в один прекрасний момент може здутися.