Neverending story: Судова реформа знову на часі

Neverending story: Судова реформа знову на часі Neverending story: Судова реформа знову на часі

12 червня 2021 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки». Проте ані професійний юридичний ринок, ані ділові кола не підтримують документ у нинішньому вигляді, і впевнені, що запропоновані новації не лише не здатні вирішити існуючі проблеми судової влади, а й можуть посилити вплив її недоброчесних представників.

Плюси та мінуси судової реформи

У реформах важливим є фактор інституційної пам'яті. У випадку України, одна із основних проблем щодо реформ полягає у її відсутності. Так, майже із кожною зміною влади в країні майже завжди підхід до судової реформи зазнає кардинальних змін. Тобто маємо ситуацію при якій реформи, зокрема і в частині судової, агресивно перекроюються із відчутною регулярністю. Погодьтесь, в таких умовах працювати відверто важко. Але потрібно ж не забувати, що впродовж останнього умовного десятиріччя також було зроблено багато і досі питання у суспільстві стоїть не до якості самої судової реформи, а до її втілення. У червні ж цього року своїм Указом В. Зеленський затвердив Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки.

Складно щось конкретне сказати про якість всієї стратегії на даному етапі, адже стратегія містить доволі загальні рекомендації та канцеляризми. Основні напрямки стратегії:

  • Проведення аудиту системи місцевих судів з метою покращення механізмів доступу громадян до правосуддя
  • Запровадження інституту суду присяжних; запровадження механізму перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного чи іншого тривалого позбавлення волі, з визначенням законодавчих критеріїв для такого перегляду; запровадження інституту скарги на недотримання розумних строків розгляду справ у судах та в подальшому - інституту виплат коштом бюджету компенсацій учасникам судового процесу за порушення цих строків.
  • Електронне судочинство, зокрема запровадження можливості розгляду в режимі онлайн певних категорій справ, а також удосконалення інститутів альтернативного вирішення спорів.
  • Вдосконалення процесу управління суддівської кар’єри та посилення відповідальності суддів. Зокрема, пропонується вдосконалити кваліфікаційні вимоги та процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду та відновити інститут відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
  • Реформування діяльності Верховного Суду. Зокрема передбачається вдосконалення інституту зразкової справи та запровадження інституту модельного рішення.

З вище перелічених напрямків стратегії не можливо ставитись негативно до декларацій щодо, наприклад, зміцнення незалежності судової системи. Водночас не можу погодитись із бажанням сформувати так звану нову мапу судів. Вважаю, що про це потрібно було подумати тоді коли впроваджували нову адміністративно-територіальну реформу. І це як мінімум.

Разом із тим у стратегії «відмічається функціональна недосконалість системи адвокатури», проте жодного пояснення, що саме мається на увазі і як існуючі прогалини планують заповнювати в стратегії немає.

ВРП – наріжний камінь судової реформи

Вища рада правосуддя – головний орган в системі судової влади країни і виступає її справжнім індикатором. Саме вона здійснює комплексне забезпечення діяльності судів в Україні, зокрема здійснює контроль за призначенням і звільненням суддів та притягненням їх до відповідальності за порушення та інше.

На жаль, у практиці ВРП були публічні кейси – незаконне призначення суддів на посаду, тиск на незалежних суддів, заблокування судової реформи – які повністю підірвали і без того хитку довіру як до самого органу, так і до суддівства як такого. За результатами дослідження, проведеного Центром Разумкова наприкінці 2020 менше 2% українців довірять українським судам.

14 липня Верховна Рада ухвалила в цілому другий з пакету судової реформи законопроект №5068 щодо призначення на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів ВРП. Згідно із законом передбачається утворення Етичної ради, завданням якої буде перевірка членів ВРП на доброчесність.

До Етичної ради входитиме по троє представників органів судової влади та міжнародних експертів, які протягом останніх п'яти років надають Україні міжнародну технічну допомогу у сфері судової реформи та запобігання корупції.

Свою позицію щодо реформування Вищої ради правосуддя сам орган виклав ще в лютому цього року у своєму консультативному висновку на предмет законопроекту. Основна претензія ВРП до законопроекту зводилась до того, що відповідно до Конституції України брати участь у формуванні органів державної влади, а тим більше так званих конституційних органів, мають право громадяни України, а не іноземці. Найгостріша дискусія звичайно розгорілась і в частині так званої поправки №733 відповідно до якої для збереження на посаді члена ВРП після висновку Етичної Ради, суб’єкт його призначення (наприклад з’їзд суддів) повинен прийняти рішення про це більшістю голосів. Своє обурення вказаним законопроектом впродовж перебування проекту під куполом ВРУ висловлювала не лише ВРП, але й судова система.

Іноземний досвід: переймати чи ні

Під час оцінювання будь-якої реформи ми аналізуємо успішний досвід інших країн, реформування судової системи не виняток. Проте в масштабі історичному Україну умовно правильно можна порівнювати із іншими посткомуністичними країнами (такими як Грузія, Польща чи країни Балтії). Щоправда, не всі можливості, використані цими країнами, будуть застосовні до нас.

Тим не менше давайте поглянемо об’єктивно. За відносно короткий час нами створено по суті з нуля систему добору і кваліфоцінювання суддів, кардинально змінено підходи до діджиталізації судового процесу та запроваджено, як на мене, круту реформу виконання судових рішень. Так Україна ж це все не з повітря взяла. Україна дійсно переймає досвід інших країн і наші Європейські партнери активно в цьому допомагають. По суті перед нами вже дуже довго великий «шведський стіл» реформ. По правді сказати, ми ним активно користуємось. Але коли сніданок завершиться, потрібно обідати. І ось тут країна повинна справлятись сама. А що ж на обід? На обід кадровий голод, недофінансування судів і високий рівень корупції. За оцінками, здається, станом на минулий рік наш показник фінансування судів в шість разів менший в порівнянні із середнім показником по Європі. В судах знову немає коштів на поштові відправлення. Таку ситуацію потрібно терміново вирішувати, адже ми вже спостерігаємо колосальний відтік фахових кадрів із судової системи, і мова не лише про суддів.

Боротьба з корупцією також є частиною фундаменту судової системи та безпосередньо впливає на її ефективність. Тут також свої проблеми. Важливо, щоб антикорупційна політика держави не перейшла межу створення ручних судів. А останні події в країні на це відверто натякають.

Підсумовуючи вищесказане найефективнішим рішенням в питаннях реформування судової системи вбачається не радикалізувати реформи і збавити оберти. Слід згадати, що реформа мала місце і до 2019 року і звичайно основним завданням перед собою поставити забезпечення максимальної незалежності судових органів. Водночас більше сил кинути на реальну боротьбу з корупцією, у держави для цього є весь необхідний інструментарій.

Сергій Матвіїв, керуючий партнер, адвокат АО Matviyiyv & Partners

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
Гость
17.09.2021
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

By accepting you will be accessing a service provided by a third-party external to https://investgazeta.ua/

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов

 

^