Выделенное 

Інноваційні екосистеми для промислових хайтек – як покращити якість

Інноваційні екосистеми для промислових хайтек – як покращити якість Інноваційні екосистеми для промислових хайтек – як покращити якість

Ми часто промовляємо «регулятор» чи «регулювання», посилаючись на державне управління. Більшість реформ які зараз йдуть в Україні мають відношення до змін законодавчого, нормативного характеру, а також інших ініціатив державного апарату, який має за визначенням краще впливати на наш розвиток в тій чи іншій сфері. Ефективність цього регулювання визначає наше ставлення та підтримку – від схвального й до різко негативного «лиш би вони нас не чіпали». Остання точка зору й досі масово домінує серед чисельних категорій промислових секторів. Давайте поглянемо, наскільки вірною є така точка зору й що за цим стоїть на прикладі однієї з найактуальніших тем – інноваційного розвитку в промислових хайтек.

В чому проблема інновацій в промисловості

На поверхні проблема, точніше комплекс проблем в цій сфері виглядає досить просто

Згідно оцінок всесвітнього економічного форуму (WEF) індекс конкурентоздатності нашої промисловості - 81-ша позиція серед 137 країн. Поруч з нами Бразилія, Брутан та Таджикистан. Серед чинників цього індексу є такі як інновації (61-е місце), технологічна готовність (81-ше), державне регулювання (118-е), макроекономічне середовище (121-ше). Інший звіт WEF, що визначає готовність країн до 4-ої промислової революції ставить нам подібні оцінки – регуляторна ефективність 99-а позиція (зі 100 країн), 91-а – майбутня орієнтація уряду, 92 – вклад ІКТ в промисловість.

Резюмуючи все це простою мовою – промисловість не має шансів на розвиток в такому кліматі, й з такою підтримкою держави.

Важливо відмітити при цьому, що нас не рятує ІКТ-галузь, якою всі ми захоплюємось. В Україні складається навіть дещо унікальна та дивна ситуація. Згідно опитувань асоціації АППАУ, ІТ стає не драйвером економічного розвитку, а головним конкурентом за кадри. Тобто, в умовах вільної конкуренції, перемагає та галузь, яка сильніша. ІТ за визначенням сильніші, оскільки вже років 10 як орієнтовані на глобальні ринки й платять відповідні зарплати своїм працівниками. Тому, коли в країні немає росту промислового виробництва й росту зарплат, куди дівати 38 тис випускників, які щорічно випускають технічні університети країни? І ще сотням тисяч, які випустили раніше? Відповідь, очевидна, - або в ІТ, або закордон. Але що це означає? Мабуть те, що Україна стає донором для багатих економік. Мабуть, правий був Клаус Шваб, коли в 2016 попереджав про загрози 4-ої промислової революції, й говорив про те що «багаті стануть ще багатші, а бідні – ще бідніші».

Термін «витік кадрів», що використовується в цьому контексті боротьби за кадри в інноваційному розвитку демонструє проста модель

модель реалії

Рис. 1. Поточний стан інновацій в промислових хайтек секторах

Будь-яка промислова інновація зазвичай проходить через тестування та випробування – в цьому полягає кардинальна відмінність з «чистим» ІТ або інноваціями простих гаджетів. В свою чергу, для таких тестувань потрібні сучасні лабораторії, установки, обладнання. Як правило, це пов’язано з великими капіталовкладеннями й бюджетами на R&D. У всьому світі саме держава –

а) сама інвестує в державні центри таких розробок (ті ж НДІ), або

б) створює умови для зовнішніх, приватних інвестицій.

В обох напрямках, Україна пасе задніх в світі, чому й маємо масовий аутсоурсинг в різних областях й, перш за все, в ІТ-програмуванні. А до нас все більше заходить тотальний імпорт.

Все це давно і всім відомо. Питання зараз в іншому - «а як треба управляти цією ситуацією та диспропорціями, що повсюдно наростають?».

Моделі регулювання в інженерії – побутова vs реальна

Проста емпірична модель, що показує «як треба» може виглядати так

модель повна

Рис. 2 «Ідеальна» модель

Тут ми бачимо, ще одну зону (управління), яка і є відповідальною за «масу краників» та їх регулювання по всій «трубі» інновацій. Погано з експортом та інноваціями промислових товарів? – відкрийте більш «краник» в зоні тестування, стимулюйте українських замовників «купувати своє», розвертайте в цілому напрям інновацій від побутових гаджетів – до складних промислових продуктів, – й буде краще.

Чи достатньо цих 2-3 стимулів (2-3 краників), щоб змінити ситуацію?

Очевидно, ні. Будь яка реальна система в житті виглядає значно більш складною, ніж модель, що її описує. Якщо ми маємо сумніви для системи потоку з кількома кранами, що вже говорити про надзвичайно складні соціально-ринкові утворення, які мають певне призначення.

Пояснимо цю тезу на прикладі тієї ж «труби з 5 краниками» й поглянемо, як працює реальний тепловий пукнт промислового підприємства. Для цього я попросив розповісти про деталі роботи теплопункту директора київської інжинірингової компанії «Артезія» Вадима Лебідя. «Артезія» є членом нашої асоціації, й Вадим – фахівець в цій сфері. Далі, цитую

«Ось фото реального теплового пункту промислового підприємства.

пром пункт

Кінцеві завдання функціонування об’єкту досить прості, - на поверхні є три базові -

  1. приготувати воду певної температури для застосування у виробництві;
  2. підтримувати певний запас такої води;
  3. в опалювальний період виконувати підігрів приміщень.

Але, якщо заглибитись в реалізацію такої системи, то вона значно складніша. Перш за все тому, що на систему накладається ще багато інших вимог - робота без втручання людини, безпечність, заощадливість, збільшений термін експлуатації, автономність для переходу у безпечний режим за аварійних умов. Ще є ряд вимог до автоматики – тут ми вже говоримо також про новітні технології, які дозволятимуть контролювати та управляти системою віддалено, накопичувати архіви, проводити предиктивний аналіз та формувати нові алгоритми управління, тощо.

Крім вимог, маємо розуміти, що система також буде працювати зі змінними параметрами, тому на досконалу роботу будуть впливати багато чинників, таких як, наприклад, зміна теплового навантаження, продуктивності, зміна параметрів у споживача (тиск, температура), зміна параметрів теплоносія на джерелі енергії, зміна погодних умов і ще багато інших.

Тобто, проста на вигляд система є дуже складною інженерною задачею. Це те саме, що ви звикли до авто, яке зовні (в управлінні) – просте, але дуже складне всередині. Для реалізації завдань теплокункту проект включатиме біля 3-х десятків різноманітних датчиків (тиск, температура, рівень, витрата) та півтора десятка виконавчих механізмів (регулюючі та відсічні клапани, насоси), які постійно відпрацьовують різноманітні режими згідно завдання та ситуації, узгоджуючи їх між собою, реалізуючи оптимальні розподіли потоків аби отримати один-єдиний результат на виході, той що був заданий оператором або технологією. І якщо системі це вдається - це є найкращий результат!

За сучасними вимогами, насамперед до технологій, зрозуміло, що «дєдовскій метод» вирішення поставлених завдань, як «одним-двома кранами», не може бути рішенням, оскільки не дає результату по жодній з вимог».

В цьому описанні від професійного інженера ми бачимо чимало ідей щодо аналогій з моделлю інноваційної екосистеми для промислових хайтек, наприклад, -

  • які цілі функціонування: все ж, - експорт мізків та сировини чи продуктів?
  • які є «датчики» здоров’я системи, її надійсності та регулюючі засоби, скільки їх має бути? (вже зрозуміло, що точно не 2 чи 3)
  • якими є зовнішні чинники, що впливають?
  • якою є чи має бути «автоматика» регулювання й наскільки вона пристосована до мінливих та непередбачуваних умов…

Модель інноваційної екосистеми промислових хайтек

Модель, що представлена нижче, відповідає на ці питання і є однієї з головних засадничих елементів нової Національної стратегії Індустрії 4.0. Вона має 2 важливі фреймворки (візуальне зображення функціонування моделі).

Детальне пояснення виходить за рамки цієї статті, тому коротко пояснимо перший, головний фреймворк, рис. 3.

Ecosystem Info 01 2

Рис. 3 Модель Інноваційної екосистеми промислових хайтек. Позначення по центру: ЕU (End users) – кінцеві замовники, ОЕМ – машино- та інші ххх-будівники, РЕ (Process engineering) – технологічні, інжинірингові компанії, CSI (Control System Integrators) – системні інтегратори АСУТП, ІТ SI – системні інтегратори ІТ, SW dev (Software developers) – розробники ПЗ, HW (hardware) makers – розробники пристроїв та приладів

 Цей фреймворк пояснює, як влаштована інфраструктура інноваційного циклу для промислових хайтек.

По центру ми бачимо 8 категорій учасників безпосередньої ринкової value chain (ланцюжка створення рішень для кінцевого замовника), по зовнішньому кругу – інфраструктурні елементи (організації та інституції), відповідальні саме за інноваційний розвиток, розподілені по 4 зонам. Вже це розділення на 2 кола підказує, що гравці внутрішнього кола можуть, в принципі, існувати й без зовнішнього. Принаймні, – якийсь час. Тобто, будь-яка інжинірингова компанія, може повністю комплектуватись імпортним обладнанням (як то же теплопункт) й поставляти готове, інноваційне рішення до кінцевого замовника (по центру). Повертаючись до статистки та тенденцій по цим категоріям, що ми бачимо в Україні? -

  • кількість глобальних вендорів, інтеграторів та інжинірингових компаній, обсяги їх продукції залишається приблизно на однаковому рівні
  • кількість машинобудівних компаній (ОЕМ) та їх обсяги різко знизилась за останні 5 років
  • кількість розробників програмного забезпечення різко зросла, але більша їх частина орієнтована не на українських замовників.

Вже звідси, можна припустити, найменш конкурентоздатною ланкою і яка, очевидно, має відношення до інновацій є саме машинобудування (всі його категорії – авіа, судно, прилади, тощо).

Друге, зовнішнє коло дає більш детальну картину й пояснює чому на виходів у внутрішнє коло (стрілка 4) ми маємо інноваційні продукти або не маємо (й відповідно їх замінює імпорт)

  • Зона value chain (управління інноваційним циклом), - включає акторів, що грають роль enablers & policy makers. Саме вони призвані управляти викликами та розривами, що виникають на різних етапах інноваційного циклу й на різних рівнях, від національного – до галузевого. Як правило, це різноманітні кластери та асоціації, агентства з розвитку, інновацій та інвестицій.
  • Зона інноваторів– включає організації, що зазвичай генерують інновації. Зазвичай мова про Університети, Лабораторії, КБ великих компаній, НДІ чи стартапи.
  • Зона інкубації– включає організації, що створюють можливості для інкубації та акселерації інноваторів. Це досить проста для розуміння, але відносно складна й незвична для промисловців зона. Мова про інкубатори та акселератори, наявність бізнес-ангелів, різноманітних фондів, донорських організацій тощо – без них, неможливо далі рухати інноваційну ідею до прототипу.
  • Зона досвіду та тестування– містить елементи, що дозволяють інноваціям випробовуватись на життєздатність. Ця зона – кінцева для швидкої апробації та входження інновацій на ринок. Саме тут проявляється велика відмінність промислових ринків від В2С (споживацьких). Ніякий промисловий замовник й близько не підпустить невипробуваний, «сирий» продукт для управління, скажімо, паровим котлом, прокатним станом чи навіть лінією розливу. Потенційні ризики тут в рази більші. Тому так само тут мають бути свої актори – організації, що сприяють швидшому тестуванню, апробації та сертифікації (якщо необхідна) нових інноваційних продуктів та рішень.

Тому логіка роботи цієї моделі досить проста – є 3 базові принципи

  1. повнота або достатність інфраструктурних елементів в кожній зоні циклу – «провали» формують вузькі горлечка, які моментально формують обмеження систем. Не треба бути супер-аналітиком, щоб догадатись, де вони в промислових хайтек: на відміну від розвинених країн, в Україні майже немає ніяких техно- та індустріальних парків, центрів експертизи, сучасних лабораторій, тощо. Все це – область капітальних інвестицій, які зазвичай підтримуються державою.
  2. Якість елементів: тут в нас традиційно багато запитань до якості продуктів наших університетів (більше 300) та наукових установ (більше 100).
  3. Інтегрованість та надійність взаємозв’язків між різними категоріями учасників. Тут на поверхні інтеграція тих же університетів та НДІ у внутрішнє, ринкове коло, але також маса інших взаємозв’язків – як по обом колам, між ними, а також перехресних. Світова практика говорить про те, що «самі по собі» ці зв’язки не встановлюються.

Другий фрейворк ми не будемо деталізувати в рамках цієї публікації (деталі - https://bit.ly/2BTR3Cj). Вкажемо тільки, що він акцентує на «м’яких» елементах та процесах, завдяки яким подібні екосистеми стають динамічними. До них відносяться

  • цілі (призначення) екосистем: наприклад, орієнтація виключно на глобальні ринки (як сьогодні наша ІТ-галузь), чи більше на внутрішні (як інжиніринг та будівництво «під ключ»)?
  • процеси нетворкингу та обмінів: вкрай необхідні для встановлення довіри, діалогу та відносин – без яких не може бути міцних взаємозв’язків та інтеграції
  • процеси підвищення рівня освіти, кваліфікації та єдиних стандартів: чим вони більш розвинуті, тим більше шансів до швидкої інтеграції в глобальні ринки
  • процеси галузевої кооперації: якщо їх немає, немає стимулу шукати, наприклад, компетенцію чи продукти саме в своїй країні, актори обох кіл будуть радше примикати до тих, хто надає кращі умови ззовні – будь це зовнішні екосистеми, або ж готові імпортні продукти.
  • процеси пошуку інвестицій та доступу до фондів: в україні це добре організувала для себе тільки ІТ-галузь.

Отже, підсумовуючи й повертаючись до ситуації в промислових хайтек. Ситуація в більшості секторів є драматичною, й, особливо, коли ми входимо в конкретну галузь. Відсутність більшості елементів по інноваційному циклу, розірвані зв’язки, слабкі або відсутні актори в зоні створення цінності (ті ж самі кластери!) – все разом, це створює дуже низьку конкурентоздатність таких екосистем для промисловості. Найбільше за останні роки «просіли» машинобудівники, оскільки вони (на відміну від того ж інжинірингу чи проектування, чи ІТ) найбільше залежні від макроекономічних, фінансових умов, а також зон інкубації та тестування в своїх інноваціях.

Саме це й пояснює тренд все більшого домінування імпорту. Єдина галузь з хайтек, що створила сама для себе потужні екосистеми – це ІТ. Але велика проблема з ІТ є в не стільки в її зростаючій орієнтації на глобальні ринки, а в тому, що український замовник взагалі не попадає в цілі її екосистеми. Принаймі це вірно для промисловості.

Про релевантність державних політик

А тепер повернемось до позиції чисельних промисловців щодо держави – «лиш не заважайте». Чи можуть подібні моделі бути реалізовані без державної підтримки? Питання риторичне для тих, хто в темі. Мабуть й читач, який не зовсім з цієї області, вже зрозумів, що подібні, складні системи потребують дуже ретельного, професійного регулювання з боку держави. Й, перш за все, тому, що ніякий приватний бізнес не буде піклуватись про утримання НДІ чи технопарків, окупність яких може сягати десятки років. Що ми власне й бачимо на прикладі київського Unit.City (як найбільшої приватної інвестиції в останні роки) – промислові інновації тут є останнім пріоритетом. Отже, позиція «лиш не чіпайте» є вкрай нерелевантною й, перш за все, щодо самих себе. Чисельні й ще живі машинобудівники та їх асоціації давно мали б об’єднатись навколо питань інноваційного розвитку - їх конкурентоздатність давно й безпосередньо залежить від цього чиннику.

Але поки що важко говорити про «релевантність» державних політик та стратегій самих по собі. Ось лиш кілька штрихів

1) в Україні й досі немає діючих стратегій в областях, що дотичні до теми інновацій в промисловості: ні Промислової стратегії, ні Інноваційної, ні Кластерних чи Регіональних стратегій.

2) окремі спроби регулювання є прикладами того «як не треба робити» або коли «за трьома соснами не видно лісу». Наприклад, зараз Мінекономрозвитку створило фонд винахідництва більше 100 млн грн, який має стимулювати зони генерації інновацій та інкубації в промисловості. Але ж з цієї моделі та наявної аналітики дуже ясно слідує, що наша проблема зовсім не в кількості ідей чи інновацій, а в тому як комерціалізувати робочі прототипи, яких вже маса на ринку? А для цього потрібні інвестиції в зовсім іншу зони – тестування та досвіду. Країні потрібні сучасні технопарки та індустріальні парки, промислові акселератори, сучасні R&D лабораторії. А не тільки ІТ-інкубатори, що базуються на коворкингових майданчиках. Або чи можна вдалим вважати ігри чиновників навколо «ФОП» - оподаткування? Не маючи ніякого цілісного пакету підтримки інновацій, відбирати від МСБ цей єдиний інструмент, – й ще протиставляючи ІТ – промисловості, - виглядає справжньою провокацією з боку уряду.

3) іншою великою проблемою є підходи до стратегічного планування – вони залишають дуже розрізненими та лоскутними. Різні міністерства мають різні формати, різні підходи, різні бачення. Наприклад, як можна розробляти експортні, секторальні стратегії без наявності більш високорівневих стратегій всієї економіки та галузей? Тобто, Україна немає стратегії розвитку машинобудування чи ІТ, але в нас вже рік ведеться робота по створенню експортних стратегій в цих секторах економіки. Цей «біг попереду паровозу», насправді, дуже гальмує наш рух та розвиток. Адже «граблі» йдуть повсюдно й відразу, - наприклад, як можна говорити про експорт та позиціонування на глобальних ринках без визначення цільових сегментів та відповідної підтримки з боку їх інноваційних екосистем?

Рішення - вивід на арену експертних спільнот

Подібні речі означають тільки одне – в уряді ще є надто велика кількість непрофесіоналів і які ангажують інших непрофесіоналів. Надто багато піару навколо інновацій й надто мало якісних змін та реформ, релевантних кроків та стратегій. Надто мало справжніх, високопрофесійних експертних груп, які опрацьовують ті чи інші питання.

Якщо назад до наших аналогій, - ну, якщо ви головний енергетик чи власник підприємства, то ви ніколи не довірите розробку та інсталяцію свого теплопункту «людям з вулиці». Ви ніколи не отримаєте бажаний результат з регулюванням з 2-х краників. Тоді чому ми так робимо в економіці та в інноваціях? Моя коротка відповідь - тому, що рівень співпраці з професіоналами залишається дуже низьким.

В русі Індустрії 4.0 ми намагаємось змінити цю ситуацію й вивести на 1-ий план справжніх експертів. Напрацювання моделі інноваційних екосистем протягом 6 місяців велись в групі розробників Національної стратегії Індустрії 4.0 від бізнесу та консалтингового середовища. Зараз ця стратегія передана в Кабінет міністрів України (деталі - https://bit.ly/2BTm4Gc). Сьогодні ці експерти зробили наступний крок й об’єднались в спільноту Strategist 4.0, яка вже виробила свою річну аженду. Подібно до вищевказаної, фундаментальні моделі та положення будуть розроблятись в напрямах галузевих дорожніх карт цифрової трансформації, пакету стимулів для інноваторів 4.0, інтеграції в ЄС, експортних стратегій тощо. Результати роботи фіксуються в policy papers, які публікуються на сайтах АППАУ та Індустрії 4.0. Зараз тісні консультації щодо впровадження положень таких документів в державні політики йдуть з Міністерством освіти та науки, й розпочинаються з Мінекономрозвитку. Хоч й повільно, але ми рухаємось в напрямку максимальної консолідації зусиль бізнесу та уряду. І чим більше до цих ініціатив будуть залучені справжні профі, - тим більше шансів на те, що ми зможемо відійти від сировинної парадигми розвитку Brain & Grain.

---------

Публікація підготовлена в рамках  діяльності автора у проекті «Адвокація проєвропейських змін в національній інноваційній політиці», який виконується за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» 

Окремі думки, висловлені у публікації, є особистою позицією автора  і необов’язково відображають точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».    

 

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированы? Войти на сайт
Гость
19.05.2019
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

Поддержать блогерскую платформу Investgazeta

 

Кнопка пожервовать - изображение

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

Проверь своего бизнес-партнера

Сервис «Проверь своего бизнес-партнера» - получи информацию о компании по коду ЕГРПОУ, названию компании или фамилии руководителя.

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов
Курсы основных криптовалют

 

^