Фетиш «план факт відхилення» та ризики монетарної трансмісії

Зі студентських років пам'ятаю три ключових слова у державних фінансах. Всі ці три слова давно стали політичними критеріями оцінки уряду та поведінковими гештальтами розпорядників бюджетних коштів.

Кінець 2020 року прекрасно показав, що фетиш план-факт в бюджетному процесі має явні ознаки нездорової фіксації фінансового лібідо, ніж раціональної економічної логіки. Хоча з політико-економічної точки зору усе начебто раціонально, адже фетиш визначає спонуки ключових акторів бюджетного процесу.

• Масштабні запозичення кінця року.
• Крива доходності зсувається вгору.
• Середньозважена доходність по ОВДП стерчить з процентного коридору...

Заради чого? Заради доведення, що бюджет виконується

Однак, для розуміння того, чому це не більше ніж фетиш, достатньо подивитись на поведінку розпорядників бюджетних коштів, на яких під кінець року виливається незграбний водоспад фінансування. Тендери не оголосиш, а кошти освоїти треба.

Внаслідок цього все це фінансування, яке з такими боями забезпечувалося урядом, перетворюється на лихоманку «освоєння», щоб довести факт до плану по кошторисах. А ефективність, якість суспільних благ, соціальні цілі чи фіскальні мультиплікатори - вчергове перетворюється на вигадку з університетських підручників. Ця «лихоманка» освоєння занадто дорого коштує.

І окрім боргової ціни має ще й монетарну.

Суттєвий розрив між ключовою ставкою і ставками на ринку по ОВДП робить монетарну трансмісію урізаною. Це особливо дискомфортно в світлі вірогідного руху ставки вгору в цьому році, прискорення інфляції та тиску на витрати з боку енергетичних цін.

При збереженні сильних ефектів переносу можливості впливати на інфляцію через канал ставка-курс є критично важливими. Чутливість ставок по ОВДП до ключової ставки робила цю зв'язку більш еластичною і передбачуваною, навіть якщо потоки капіталу більше визначались глобальними факторами. Фактично ж гонитва за формальним виконанням бюджету істотно вплинула на ринок, тим самим послаблюючи монетарну трансмісію.

Видається, що приклад 2020 року повинен ще раз поставити питання про процедури макрофіскального прогнозування, автоматичної корекції видатків, лімітів запозичень та адміністрування бюджетних рахунків. Без змін в політичній інтерпретації бюджетного процесу ситуація на ринках буде вкрай вразливою до стихійного лиха «лихоманки» освоєння коштів.