5 років Індустрії 4.0 – де Україна?

5 років Індустрії 4.0 – де Україна? Фото:https://bnews.kz 5 років Індустрії 4.0 – де Україна? Фото:https://bnews.kz

Цими днями виповнюється 5 років, як в Україні розпочалось просування Індустрії 4.0. В квітні 2014 після відвідин Hannover Messe асоціація АППАУ вперше розпочала системні комунікації та просування технологій 4.0 серед своїх членів. Отже, де ми сьогодні в цьому тренді й по відношенню до розвинутого світу?

Термін Індустрія 4.0 (Industry 4.0) часто плутають з 4-ою промисловою революцією. Насправді, це трішки різні речі. Industry 4.0 радше є частиною 4-ої промислової й відноситься до цифровізації виробничих процесів в промисловості, але також стосується енергетики, транспорту, інфраструктури та логістики. Натомість, ми не включаємо в Індустрію 4.0 інші сфери економіки та соціальної сфери – як банки, ритейл та дистрибуцію, телеком, охорону здоров’я, освіту е-урядування тощо, де є свої тенденції та напрями щодо цифровізації.

Як цілісна концепція промислового розвитку, Індустрія 4.0 з'явилася в 2011 в німецькій програмі модернізації національної промисловості. Німеччина, стривожена тоді падінням конкурентоздатності своїх виробників по відношенню до азійських та США, створила державну програму цифровізації промислових виробництв та їх продуктів. З 2013 подібні програми почали масово приймати інші європейські країни, а пізніше термін Industry 4.0 став загальноприйнятим.

Отже, 5 років сплили дуже швидко. Так співпало, що уроки та висновки цього періоду синхронізуються з циклом політичних виборів в Україні. Як ми побачимо далі, певні паралелі тут дійсно є. Але не менш важливим є усвідомлення того, наскільки швидко ідеї 4.0 розповсюджуються та впроваджуються в промисловому середовищі, як змінюється при цьому погляди та поведінка промисловців.

Розвиток Індустрії 4.0 в світі

Передові країни розвиваються дуже швидкими темпами. Якщо в 2014 термін «Індустрія 4.0» був радше хайпом, то сьогодні картина кардинально інша. На цьогорічній Hannover Messe демонструються сотні практичних кейсів та прикладів впроваджень штучного інтелекту, біг дата, інтернету речей, нового покоління роботів, блокчейну, 5G тощо.

Ось тільки один зі свіжих прикладів, показовий для українських підприємств, з цієї виставки. Німецька компанія Rittal є виробником шаф, тобто металевих корпусів для електротехніки, автоматики та ІТ – обладнання. Здавалось би – при чому тут 4.0? Ну в кращому разі – ясно, що виробництво має бути автоматизованим. Насправді не так. Як і будь-яка міжнародна компанія Rittal конкурує в глобальному світі з сотнями таких же виробників. Виклики щодо гнучкості та собівартості виробництва, часу доставки товарів до ринку, оновлення асортименту тощо – завжди залишаються великими і тільки зростають з часом. Щоб їм відповідати, Rittal будує новий завод, куди переміщуються виробничі потужності 3-х старих.

Цей завод повністю «4-нульний» – десятки нових, повністю автоматизованих ліній, 78 роботів, сучасні системи оптимазації з просунутими алгоритмами біг дата, повністю автоматизована логістика тощо. Й все це працює на повну інтеграцію – від прийому замовлення онлайн – до запуску в виробництво, й доставки. Потужність в 9 тис шаф в день робить його найбільшим заводом такого типу у світі. Є значні покращення економічних показників – наприклад, продуктивність зростає на 40%, а час доставки з 5 тижнів – до 5 днів. Вартість нового заводу – 250 млн доларів, на перенавчання персоналу компанії витратила 1 млн євро.

Подібних прикладів на Ганновері – багато. Кожен з міжнародних брендів типу Rittal представляє на своїх стендах десятки продуктових новинок, загалом на цьому світовому чемпіонаті – їх сотні та тисячі. Але цей приклад, на думку автора, є дуже релевантним для українських підприємств. Адже мова не про якогось гіганта електроніки чи ІТ, чи космічних технологій – мова про звичайного виробника металевих корпусів, який повністю модернізує своє виробництво та свої продукти з допомогою технологій 4.0.

Отже, світ рухається шаленими темпами. Де Україна в ньому?

Роль держав та урядів в прогресі 4.0

Перш ніж розпочати про Україну, відповім на питання «чому такі впровадження та інновації сьогодні є реальними для кожного другого німецького виробника?». Коротка відповідь – «тому що Індустрія 4.0 підтримується та скеровується німецьким урядом з 2011 року».

Насправді мова не тільки про Німеччину. В рамках проекту розробки Національної стратегії Індустрії 4.0 в Україні був виконаний бенчмаркинговий аналіз по багатьом країнам світу. Ми самі були здивовані тим рівнем централізації та підтримки з боку держави, який є по більшості розвинутих країн. Ось кілька штрихів:

  1. Країни мають національні програми розвитку Індустрії 4.0, затверджені урядами країн. У більшості ці програми є частиною промислових стратегій розвитку, а в окремих значний акцент робиться на інноваційну складову, спільну для чисельних секторів економіки. Як правило, уряди країн беруть на себе ролі головних каталізаторів, спонсорів та координаторів процесів розвитку Індустрії 4.0.
  2. Основні цілі програм 4.0 – це прискорене зростання, модернізація та покращання конкурентоздатності ключових секторів, перш за все, в області засобів виробництва (різноманітні хххх-будування), інноваційний розвиток, впровадження нових бізнес-моделей.
  3. Більшість національних програм запущені в період 2012–2016 років. На сьогодні країни вже аналізують перші результати. Наприклад, Франція в 2018 звітує по «факторам, які забезпечують прорив» – позики надані 800 компаніям; 3400 компаній пройшли діагностику щодо модернізації виробництва, є 300 експертів у 18 регіонах. Голландія фокусує на прискоренні R&D: уряд встановив 10 напрямів розвитку R&D з 14 спеціальними лабораторіями наприкінці 2016 року. На сьогодні кожна з них має оборот від 250 тис. євро до 4 млн євро. Таких прикладів повно в кожній країні. В зоні СНД лідером є Казахстан, який успішно впроваджує свою національну програму з 2017 року.
  4. Державне фінансування (у тому числі місцевими адміністраціями) є головним у фінансуванні програм 4.0. Загальні фонди ЄС в програмах як Horizon 2020 перевищують 100 млрд євро, а фонди на Індустрію 0 провідних країн коливаються в середньому від 50 млн до 100 млн євро.
  5. Масовим явищем також є наявність в цих країнах інструментів фінансування інновацій для приватного бізнесу, таких як спеціальні позики до бізнесу, підтримка стартапів та податкові пільги.

Отже, проводячи ті чи інші паралелі в Індустрії 4.0 маємо розуміти – мова не про змагання окремих брендів між собою, мова про змагання країн та цілих регіонів. Саме тому – без національних чи навіть континентальних програм, це не працює.

Де Україна в Індустрії 4.0?

Якщо відразу й коротко – ми все ще в ранній фазі розвитку, прогрес є, але він слабкий і розрив між розвинутим світом зростає з кожним роком. З явних позитивних змін можна відмітити хіба що 3 речі:

  • Формалізація стратегій: в 2017 в Україні затверджена національна програма Digital Agenda Ukraine, частиною якої є Індустрія 4.0. В 2018 появився проект Національної стратегії «Індустрія 4.0», який переданий в Кабмін.
  • Інновації та інноватори: в 2016 році створений національний рух «Індустрія 4.0 в Україні», в який входить більше 100 компаній. Його фундатор, Асоціація «підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ) проводить велику просвітницьку роботу та консолідує дії гравців ринку по спільним напрямам розвитку. Зокрема, з 2018 року асоціація розвиває мережу Центрів експертизи 4.0, що базуються на провідних технічних університетах країни. Також, АППАУ веде облік інноваторів – зараз ми налічуємо близько 50 розробників українського походження, які мають продукти та рішення в області 4.0.
  • Перші реалізації - появились в металургії та машинобудуванні. Вони демонструють окремі технології та принципи дії Індустрії 4.0.

Чи достатньо цього? Чи синхронізовані ми з світовими тенденціями? Чи йдемо «в ногу»? На жаль, ні. Достатньо зайти на будь-яке нове виробництво й поглянути на обладнання та технології – все це на 95% буде імпортного походження. Попит на продукти українського походження чи взагалі на технології 4.0 залишається вкрай слабким – більшість промисловців й досі не розуміють переваг нових технологій, не інвестують в них, відповідно нашим розробникам не залишається нічого іншого, як шукати щастя закордоном. Ну і власне, рівень вітчизняних інновацій в цій сфері – з урахуванням кількості гравців, - є вкрай слабким.

Україна відстає все більше й розриви наростають по всім ключовим напрямам.

Позиція українського уряду

В царині 4.0, позиція нашого уряду – це радше про піар та псевдо-реформи. Фокус національних політик розвинутих держав спрямований на розвиток інноваційних екосистем промислових хайтек. Тобто, питання підготовки кадрів, розвитку науки, стандартів, технопарків та індустріальних парків, кластерів, створення відповідних умов (позики, пільги, звільнення від податку тощо), акселератори та інкубатори тощо – бере на себе держава. В Україні про все це можна тільки мріяти.

До цього часу не затверджені нові промислова та інноваційна стратегія. Немає ні кластерних, ні регіональних політик щодо розвитку промислових хайтек. З боку держави немає жодних комунікацій чи координації по розвитку Індустрії 4.0 – в уряді просто нема кому це робити. Немає ніяких суттєвих змін в науці, не набагато краще йдуть справи в університетах.

Як результат, з 2014 року шалені втрати понесли наші авіа- та машинобудування, та ряд інших промислових хайтек - деякі сегменти в цих галузях, очевидно, вже втрачені назавжди. Щороку збільшується витік мізків закордон – мова не тільки про ІТ-аутсорс, але також про тисячі науковців, молодих спеціалістів та інженерів, що покидають країну.

Натомість, уряд постійно прикривається деклараціями та досягненнями ІТ-галузі, частково намагаючись привласнити й собі їх здобутки. Закриваючи очі на те, що більше 70% цієї галузі є тим самим сировинним експортом – замість продуктів, галузь виробляє послуги для чужих економік світу.

Таким чином, маючи цілу армію кваліфікованих інженерів, ми ніяк не можемо дати їм роботу в цій країні, а радше виштовхуємо на обслуговування чужих економік. Натомість, щороку зростає імпорт машин, технологій та програмних продуктів.

В результаті, не дивно, що Всесвітній економічний форум (WEF), який щорічно моніторить стан готовності країн до 4.0, по індексу регуляторної ефективності дає Україні 99-у позицію зі 100 країн світу. Наш уряд є дуже слабким, не здатен регулювати чисельні дисбаланси і це видно як зовні, так і всередині країни. За 5 років, на жаль, майже нічого не змінилось. І не варто дуже надіятись, що зміниться швидко й надалі.

А що ж самі промисловці?

Але уряд – не єдина слабка ланка в нашому розвитку. За ці 5 років в русі 4.0 ми так і не побачили:

  • що реально може наша ІТ-індустрія, яка мала б бути головним технологічним драйвером. Більшість гравців зосереджені на інших не-промислових секторах (банки, рітейл, телеком тощо), й якоїсь цілісної стратегії, яку могли б виробити самі ІТ-асоціації – все ще не видно;
  • як і коли самі промисловці мають намір змінювати своє відношення до Індустрії 4.0. Більшість з керівників підприємств знаходяться в стані вичікування замість того, щоб швидше мобілізуватись та спільно вимагати від уряду належних змін. І не тільки в преференціях щодо фінансів та податків, але також щодо підтримки інновацій та своїх галузевих інноваційних екосистем. При тих ресурсах, що є в країні, ніщо не заважає промисловцям також запускати власні програми цифровізації, але, по факту, це роблять лічені підприємства;
  • коли НДІ нарешті розпочнуть хоч якісь «рухи знизу» назустріч Індустрії 4.0. Навіщо країні більше 20 тис науковців та більше сотні НДІ, коли вихід для власної економіки близький до нуля? Це питання не тільки уряду, а й самих керівників відповідних структур.

В цьому контексті, варто відмітити, що головною рушійною силою країни ЄС визнають саме співпрацю. Тобто, не можна говорити, що «все залежить від уряду» чи від великих брендів - інші актори, як самі промисловці, розробники, наукові установи, університети, стартапи, тощо – є достатньо проактивними та мобілізованими в ЄС щодо викликів Індустрії 4.0 й співпрацюють між собою.

Важливо відмітити також зміни в свідомості самих промисловців в ЄС. Мова не тільки і не стільки про нові технології, що надають набагато кращі економічні показники. Чимало європейських експертів відмічають, що відбувається глибоке стратегічне переосмислення, як компанії ведуть бізнес, як вони конкурують, як і завдяки чому виробляють нові переваги та інновації. Тобто, для багатьох Індустрія 4.0 – це вже не стільки про штучний інтелект чи інтернет речей. Ці речі існували задовго до 2014 року й не вони є суттю змін, що відбуваються. Кардинальні зміни, що несе Індустрія 4.0 стосуються значного покращення спроможності організацій реагувати на зміни в мінливому світі. Так само, в Україні ми все ще мріємо побачити промисловців такого рівня – навіть якщо такі організації і є, вони сидять собі тихесенько в своєму корпоративному «хуторі».

Напрями змін – «почни з себе»

Але повернемось до очікувань політичного сезону. Зрозуміло, що восени ми будемо мати новий парламент й після того – новий уряд. Й майже очевидно, що новий уряд матиме чисельні виклики щодо виплат боргів, пенсій та латання дір в інших, більш пріоритетних сферах. Тому «спасіння утопаючих» є наразі в руках самих утопаючих - наші розробники, промисловці, науковці та ІТ-сектор мають бути самі в рази більш проактивними та консолідованими, разом виробляти та виставляти до нового уряду консолідовані вимоги щодо необхідних змін. Так як це роблять європейці. Інакше тенденції деградації, що продовжуються в Україні вже багато років - не зупинити.

5 років розвитку Індустрії 4.0 добре показують, що Україна може робити прогрес тільки через справжню та широку співпрацю всіх стейкхоледрів. Це тим більш важливо, якщо ми хочемо інтегруватись в європейський простір та синхронізуватись зі світовими тенденціями. Для цього самим акторам ринку потрібно бути значно більш проактивними та консолідованими.

Спільні позиції та пропозиції промисловців, розробників та науковців стосовно розвитку Індустрії 4.0 мають бути покладені на стіл перед новим урядом та новим парламентом. І саме зараз час про це думати. Справжні зміни часто пропонуються ззовні, але реально вони завжди починаються всередині організацій.

Тому зараз час для кожного керівника задати собі 2 питання:

  1. «як змінюється наша організація в глобальному світі, де високі технології є обов’язковим атрибутом конкурентоздатності?»;
  2. "чи готова наша організація до співпраці".

Читайте также:

 

Комментарии

Нет созданных комментариев. Будь первым кто оставит комментарий.
Уже зарегистрированны? Войти на сайт
Гость
26.06.2019
Если вы хотите зарегистрироваться, пожалуйста заполните формы имени и имя пользователя.

Изображение капчи

Поддержать блогерскую платформу Investgazeta

 

Кнопка пожервовать - изображение

Подписаться на новые блоги на платформе Инвестгазета:

Проверь своего бизнес-партнера

Сервис «Проверь своего бизнес-партнера» - получи информацию о компании по коду ЕГРПОУ, названию компании или фамилии руководителя.

 

Курсы валют

Официальные курсы основных валют (НБУ) на сегодня
Доллар США
ЕВРО
Фунт стерлингов
Курсы основных криптовалют

 

^