“24 лютого 2022 року – це не лише новий масштабніший етап українсько-російської війни, що триває століттями, а і початок європейського цивілізаційного зламу.

Такий вже український бізнес без кордонів та з великою амбітною метою — вразити світ крутим продуктом.

Я розумію, що всім складно, що війна в країні, що багато чого не вистачає. Кожен з нас бере на себе відповідальність за військових в лавах ЗСУ та стабільність і майбутнє країни через роботу, яку ми виконуємо. Ми і є держава. Та виконати власні обов’язки перед державою неймовірно важко, коли не відчуваєш її підтримку.

Кадровий голод — глобальна проблема. Цей брак відчувається особливо сильно в умовах масштабних криз та викликів. Ідеальна історія, коли правильні люди на своїх місцях дають результат, звучить утопічно, хоч до неї ми всі прагнемо, в якій би сфері ми не працювали. Та коли країна перебуває у стані повномасштабної війни всі галузі економіки, суспільного життя відчувають нестачу професіоналів надзвичайно сильно. Армія це, чи охорона здоров’я, освіта, бізнес, волонтерство чи міжнародні відносини — відсутність відповідальних й фахових людей може стати вирішальною. Адже всі системи й інституції діють завдяки людям, все зводиться до вміння приймати ефективні рішення та бути результативним.

І все це - всього лиш оголошення про третій етап встановлення регуляцій на продаж рецептурних ліків

Бо здобувши перемогу, ми можемо залишитись в іншій країні яку не буде кому відбудовувати!

Нещодавно мав виступ у Київській Школі Державного Управління з приводу того, як побудувати майбутнє України. Серед цілеспрямованих та амбітних людей нової генерації ми розглядали комплексні питання. Хто і як має керувати державою, як збільшити її ефективність та коли починати це робити?

И не потерять себя

Оскар за документальну стрічку «Навальний» був сприйнятий багатьма українцями м’яко кажучи: неоднозначно!

І вони мають на це право, в першу чергу, емоційно реагуючи на минулу «імперську» позицію самого головного опозиціонера щодо Криму. Ну а по-друге, є таким українським мейнстрімом: хай там що на «болотах» нас це не стосується, або: «хай там вони всі повиздихають, мені байдуже!». Я вважаю, що ми точно маємо перейматися тим, що там за «порєбріком». Це стосується нашого майбутнього. Саме тому, ми в Ukrainian Institute for the Future так багато уваги приділяємо Московії.

Але вийде трошки більше.