Якби в Україні оголосили конкурс на «найбільш заїзджені», але все ще слабо реалізовані напрями розвитку, то кластерна тема точно попала б топ-10. Тоді як в ЄС та розвинутих країнах світу, кластери стали справжнім двигуном економічного зростання, - а сьогодні також й інноваційного та цифрового розвитку регіонів, в Україні більшість кластерів перебуває в зародковому стані. І так вже більше 20 років. Чому так і чи змінюється ситуація сьогодні?

Про королівство кривих дзеркал ми звикли казати хіба що по відношенню до казок, атракціонів або ж до гібридних воєн, які розв’язує наш північний сусід. В певний момент я усвідомив, що кривих дзеркал повно-повнісінько всередині нашої держави, причому їх свідомо створюють не тільки політики, але й державні органи та ЗМІ, й, звісно, з допомогою «цифри». Маю на увазі як цифри (числа), факти, але також поведінку міністерств, включно з Міністерство цифрової трансформації, яке з’явилось в нас 9 місяців тому. Ці криві дзеркала були б не так помітні, якби не коронавірус – дякувати йому ми не будемо, але визнати його роль як каталізатора процесів потрібно.

У більшості розвинених країн світу під час епідемії COVID-19 відбувалась масова мобілізація промислових виробників для покриття дефіциту критичних товарів. До цієї групи товарів, зазвичай, входить респіраторне та кисневе медичне обладнання, засоби індивідуального захисту, певні групи ліків тощо. Але в Україні подібної мобілізації поки що не відбулось. Отже, де ми зараз в цьому тренді? Чи потрібна мобілізація, і якщо так, то як її провести?

Один мій хороший знайомий каже, що поради та рекомендації в бізнесі зазвичай не діють – і тому «кожен має пройти своє мінне поле», наступити на свої граблі, отримати свої уроки. Погоджуюсь, але з обмовкою та посиланням на інший афоризм, який каже, що «розумні вчаться на своїх помилках, а мудрі – на чужих».

Експерти в будь-якій сфері – найбільша цінність суспільства. Від висококваліфікованих фахівців в робітничих професіях, сертифікованих програмістів й до державних службовців, країна потребує сотні тисяч таких людей, здатних показувати кращі результати, кожен на своєму місці. В сфері державотворення так само існує сотні вузьких ніш, де результат залежить від вміння спочатку знайти, а потім консолідувати справжніх професіоналів своєї справи. Стаття описує досвід, накопичений в Асоціації «підприємств промислової автоматизації України» (АППАУ).

За останні 5 років в експортній стратегії України відбулося чимало добрих змін на краще. Були й прогалини. Але якщо про головний результат цього періоду, то мусимо констатувати значне посилення сировинного характеру всієї економіки країни, що відображено і в експорті. В основі цієї тенденції є більш глибокі причини, що апелюють до загальноекономічного курсу країни й темпів реформ. Разом з тим, багато з них мають враховуватись чи, хоча б частково, корегуватись на рівні експортної стратегії.

13 червня відбувся анонс нової платформи Industry4Ukraine, https://www.industry4ukraine.net/ покликаної об’єднати різні промислові, бізнес- та хайтек структури (асоціації, кластери, федерації) з метою лобіювання промислового розвитку перед новим Президентом та майбутнім парламентом.

Цими днями виповнюється 5 років, як в Україні розпочалось просування Індустрії 4.0. В квітні 2014 після відвідин Hannover Messe асоціація АППАУ вперше розпочала системні комунікації та просування технологій 4.0 серед своїх членів. Отже, де ми сьогодні в цьому тренді й по відношенню до розвинутого світу?

Ми часто промовляємо «регулятор» чи «регулювання», посилаючись на державне управління. Більшість реформ які зараз йдуть в Україні мають відношення до змін законодавчого, нормативного характеру, а також інших ініціатив державного апарату, який має за визначенням краще впливати на наш розвиток в тій чи іншій сфері. Ефективність цього регулювання визначає наше ставлення та підтримку – від схвального й до різко негативного «лиш би вони нас не чіпали». Остання точка зору й досі масово домінує серед чисельних категорій промислових секторів. Давайте поглянемо, наскільки вірною є така точка зору й що за цим стоїть на прикладі однієї з найактуальніших тем – інноваційного розвитку в промислових хайтек.

Недавня презентація 1-го каталогу ІТ-екосистеми в Україні знову підняла питання про стан подібних екосистем по іншим галузям. Й зокрема, в тих промислових секторах, де інноваційна складова грає критичну роль в конкурентоздатності. Стан цих екосистем справді на межі точки неповернення і наразі ясно одне – спасіння утопаючих в руках самих утопаючих.